День затвердження державного прапора: історія та міти про український стяг

День затвердження державного прапора: історія та міти про український стяг
28 січня 1992 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про Державний прапор України», офіційно затвердивши синьо-жовтий стяг як символ державності, незалежності та єдності.

Це рішення стало підсумком багатовікової боротьби українців за ідентичність та самовизначення.

У цьому тексті ПравдаТУТ News розповість історію та цікаві факти про Державний прапор України. 

Історія сучасного українського прапора

Спочатку День прапора почали неофіційно відзначати  24 липня — саме тоді у 1990 році синьо-жовтий стяг вперше замайорів біля будівлі Київської міської ради. Це стало одним із перших кроків до утвердження національної символіки у свідомості суспільства.

Втім, у 2004 році указом президента Леоніда Кучми офіційно було засновано День державного прапора, який відзначають 23 серпня. Свято запровадили, щоб вшанувати багатовікову історію українського державотворення та зміцнити повагу до державних символів. Варто зазначити, що 23 серпня не має конкретного історичного зв’язку з подіями, пов’язаними з прапором.

Підняття національного прапора над Верховною Радою також мало свої особливості. Це сталося лише 4 вересня 1991 року, після кількох голосувань у парламенті. 

А от офіційний статус державного символу синьо-жовтий стяг здобув ще пізніше — 28 січня 1992 року. Саме тоді Верховна Рада затвердила постанову, якою визначила Державний прапор «прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3».

Пізніше в Конституцію України, статтю 20, внесли коротший варіант цього визначення: «Державний прапор України — це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів».

Синьо - жовтий прапор в історії України

Поєднання синього та жовтого кольорів зустрічається ще з XIV століття на гербах Королівства Руського, а також на символіці руських земель, князів, шляхти та міст середньовіччя і раннього нового часу.

У XVI столітті козаки Війська Запорозького почали використовувати прапори-хоругви з синьо-жовтими барвами. З 1710-х років такі прапори стали домінувати серед козацьких хоругов. Вони зазвичай мали синє полотнище з зображенням лицаря у золотих або червоних шатах, доповнене золотим орнаментом та арматурою.

У 1803 році з'явився прапор Чорноморського козацького війська, який складався з синьо-жовтого полотнища з червоним хрестом посередині.

Під час "Весни народів" 1848 року, 25 червня, українці Королівства Галичини та Володимирії вперше публічно підняли синьо-жовтий стяг над Львівською ратушею як національний прапор. Ця подія стала важливим етапом у формуванні національної символіки.

У період Української революції 1917–1921 років синьо-жовтий прапор був державним символом Української Народної Республіки та Української Держави. 

У 1938–1939 роках синьо-жовтий стяг був прапором Карпатської України, а в 1941 році — Української Держави.

За радянських часів використання синьо-жовтого прапора було заборонено, а його демонстрація каралася ув'язненням. Лише з відновленням незалежності України в 1991 році синьо-жовтий прапор повернувся як державний символ.

Міти про прапор України

1. Прапор Української Народної Республіки: перевернутий прапор

Питання про послідовність кольорів українського прапора викликає чимало дискусій. Прихильники версії «перевертання» вважають, що прапор Української Народної Республіки спочатку був жовто-блакитним, і це рішення нібито ініціював Михайло Грушевський. На їхню думку, після приходу до влади Павла Скоропадського у 1918 році кольори змінили на блакитно-жовті. Однак жодних документальних підтверджень цієї теорії не існує.

Перший офіційний документ, який врегулював порядок кольорів на державному прапорі, датується 27 січня 1918 року. Центральна Рада під керівництвом Грушевського ухвалила тимчасовий закон про флот УНР. У ньому було зазначено, що прапором військового флоту є полотнище з двох горизонтальних смуг – блакитної (угорі) та жовтої. У верхньому крижі синьої частини знаходився золотий тризуб на білому полі. Аналогічні кольори затверджено і для прапора торговельного флоту.

Теорія про те, що 22 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила закон про жовто-блакитний прапор, також не має підтвердження. У протоколах засідань того дня це питання не розглядалося. Натомість йшлося про затвердження проєктів герба та печатки, розроблених Василем Кричевським. Ще один документ, постанова Ради народних міністрів, підтверджує, що національний прапор залишався синьо-жовтим.

Під час гетьманату Павла Скоропадського прапор не змінювався. У липні 1918 року Скоропадський затвердив новий малюнок військового прапора для Української Держави. Його опис: біле полотнище з рівним синім хрестом, який поділяє прапор на чотири рівні частини, а в крижі – національний прапор із зображенням золотого герба Святого Володимира.

1 листопада 1918 року, під час проголошення Західноукраїнської Народної Республіки у Львові, державним прапором затвердили синьо-жовтий стяг. У документах Національної Ради ЗУНР це було зафіксовано офіційно.

2. Геральдичний міт

Існує міт про те, що український прапор суперечить центральноєвропейській вексилологічній традиції, базується на хибному припущенні про існування жорстких геральдичних правил у створенні прапорів. Відповідно до цієї теорії, верхня смуга прапора повинна відображати колір гербової фігури державного герба, а нижня – колір щита. Прикладом наводять прапор Польщі (біло-червоний), гербом якої є білий орел на червоному полі, або прапор Німеччини (чорно-червоно-жовтий), що асоціюється з чорним орлом на золотому щиті з червоним озброєнням.

Однак геральдика як дисципліна займається виключно створенням і регулюванням норм складання гербів, тоді як прапори історично формувалися за різними принципами. Більше того, між геральдикою та вексилологією (наукою про прапори, яка виокремилася лише у ХХ столітті) немає строгого зв’язку. Прапори часто створювалися без будь-якої прив’язки до гербів або їхніх кольорів. Наприклад, хоча прапори Угорщини та Румунії містять кольори, що відповідають їхнім гербам, порядок кольорів не відповідає ні польським, ні німецьким принципам.

Таким чином, твердження про обов’язкове дотримання "геральдичних правил" під час створення державних прапорів є безпідставним. Історичні приклади свідчать про те, що прапори створювалися за різними підходами залежно від контексту та традицій.

3. Китайська містифікація: “прапор не за фен-шуєм”

Міт про те, що синьо-жовтий прапор України не відповідає фен-шую, базується на інтерпретації гексаграм з книги “І-цзин” (“Книга змін”). Прихильники цієї теорії стверджують, що синьо-жовтий прапор нібито створює гексаграму “Пі”, яка символізує занепад, оскільки “вода заливає вогонь”. Натомість жовто-блакитний варіант трактують як гексаграму “Тай”, що уособлює розквіт.

Для початку слід уточнити, що фен-шуй є частиною китайської традиційної системи вірувань, яка зосереджується на гармонії між людиною та навколишнім середовищем. “І-цзин” – це одна з основних книг конфуціанського канону, яка присвячена ворожінню й використовує триграми та гексаграми для інтерпретації.

Проте аналіз цих символів у контексті українського прапора позбавлений сенсу. По-перше, китайські релігійні й культурні традиції не мають жодного зв’язку з українськими історичними символами. По-друге, принципи фен-шую та “І-цзин” не застосовуються у вексилології – науці, що вивчає прапори. Наприклад, прапори з горизонтальними, вертикальними смугами чи іншими елементами просто не піддаються вписанню в концепцію гексаграм.

До того ж, навіть прапор Китаю не створювався за принципами фен-шую. Його дизайн базувався на ідеологічних засадах, пов’язаних із комунізмом, а не на традиційних віруваннях чи символах.

Що означають кольори прапора України: три версії

Дмитро Дорошенко - міністр закордонних справ за часів гетьмана Скоропадського, писав про маніфестацію, яка відбулася у Києві 1 квітня 1917 року: «Гордо маяли в повітрі жовто-блакитні прапори. Колір — символ нашого блакитного неба і золотої пшениці на полях».

Тобто зазвичай кольори у прапорі України трактують так: синя смуга символізує чисте мирне небо, а жовта — безкраї золоті поля пшениці, які є символом родючості та працьовитості українського народу.

Проте існують й інші версії походження кольорів.

У релігійному трактуванні жовтий колір уособлює божественне, святе та духовне, а синій — усе земне, людське і матеріальне. Разом ці кольори відображають гармонію між духовним і земним у житті людини.

Існує також версія, що синій колір символізує воду, а жовтий — вогонь, тобто дві основні стихії природи, які завжди були важливими для українського суспільства.

Юлія Педюк - pravdatutnews.com

Читайте також
Економічна криза, День подяки, поліцейський жах чи просто "чорна п’ятниця"? (фото) Економічна криза, День подяки, поліцейський жах чи просто "чорна п’ятниця"? (фото)
Історія походження "чорної п'ятниці" не така однозначна і буденна, як могло б здатися. У статті ви дізнаєтесь, які саме були передумови виникнення звичного для сьогодні явища — щолистопадового розпродажу.
Пропагандисти РФ зняли новий сюжет у Києві: надає коментар український академік Пропагандисти РФ зняли новий сюжет у Києві: надає коментар український академік
Основною темою сюжету є непроста історія Києво-Печерської лаври.
"Історія України — не тільки предмет для вивчення": Зеленський привітав українців з Днем Соборності "Історія України — не тільки предмет для вивчення": Зеленський привітав українців з Днем Соборності
Пресслужба ОП опублікувала звернення президента з нагоди Дня Соборності України.
Loading...
Load next