Фото: depositphotos, olena_shershnova/instagram

Уявіть собі холодний осінній вечір. Парі дикобразів стало холодно, і, прагнучи зігрітися, вони починають обійматися. Та, тулячись усе ближче й ближче, вони потрохи відчувають гострий біль від колючок, які міцно впираються в їхні тіла. Так дикобрази змушені різко «відсахнутися» та дистанціюються одне від одного з метою захисту. 

Ця психологічна метафора Артура Шопенгауера показує суперечність романтичних стосунків між людьми. Так ми часто прагнемо близькости, щоб зігрітися, але наші недоліки (ті самі «голки»), ранять одне одного. 

У психоаналітиці ці колючки можуть означати:

• травматичний досвід: відкидання, сором, контроль, критика;
• захисні реакції: дистанція, недовіра, іронія, агресивність;
• психологічну основу: ранні моделі прив’язаности: стосунки з батьками, емоційні зв’язки, дитячі сценарії взаємодії.

І так це все змушує людей свідомо й несвідомо віддалятися, щоб уникнути болю. У свою чергу, це може призводити до самоізоляції. Та потім та відстань дає нам холод, і ми знову прагнемо зігрітися, наштовхуючись на ті самі колючки.

Та цей парадокс дикобразів зараз є як у тих, хто вже зустрічався з кимось і «обпікся», так і в тих, хто ще не має досвіду в цій сфері. Через це люди й зараз часто бояться почати романтичні стосунки, адже в них зникає довіра до інших. 

Проте як же насправді довіритися людині й зрозуміти причину його чи її поведінки в певних випадках, які нам не приємні?

На ці й інші питання відповіла психологиня та психотерапевтка Олена Шершньова в розмові з редакцією ПравдаТУТ News.

Як довіритися іншій людині та побороти страх негативної відповіді?

Якщо ви відчуваєте симпатію чи закоханість до когось, але не зізнаєтеся через боязнь негативної відповіді, то, за словами Олени Шершньової, якби це банально не звучало, але – ризикуйте. 

Близькість – це про вразливість. І коли ми з кимось зближуємося, треба ж відкриватися, а це страшно. Тому треба ризикнути. Якщо ж думаєте, що ви не витримаєте, то зрощуйте свою стресостійкість та прокачуйте власну внутрішню силу. Тому що справжня близькість справді лише поруч із вразливістю, – розповідає психологиня.

Та якщо ви не тільки боїтеся відмови, а й не можете довіритися іншій людині через негативний досвід, то психотерапевтка стверджує: «Поступо почніть вірити та виробляйте цю довіру до життя, світу і людей». 

Якщо людина не може довіритися – то одразу прирікає себе на емоційну самотність, – додає Олена Шершньова. 

Спочатку можете почати з чогось легкого: розкажіть про свої почуття не тому чи тій, у кого закохані, а, наприклад, близькій подрузі. Якщо ж і їй важко відкритися, напишіть любовного листа вашій можливій майбутній другій половинці. Так у вас виникне відчуття полегшення, та цей внутрішній шум поступово почне зникати разом із вашим страхом. 

Проте часто й виникають такі думки, як:  «А що, якщо він запитає, чи я жартую?»,  «А що, як він розповість це своїм друзям, а ті мене потім висміють?»,  «А що, якщо він просто мене проігнорує і більше не розмовлятиме зі мною?» та інші. Та, за порадою Олени Шершньової, знову-таки просто ризикніть. 

Якщо побачите взаємну відповідь – неймовірно. Якщо негативну, але з розумінням та емоційною зрілістю – зрозумієте, що ця людина поки не ваша друга половинка, але та, якій ви можете довіритися. Якщо ж ваше зізнання почнуть висміювати, перекручувати чи щось подібне – варто обдумати обривання зв’язку із цією особою задля свого ментального здоров’я.

Саме тому варто спробувати написати, подзвонити чи зустрітися й поговорити про ваші почуття одне до одного, щоб не малювати картину, якої насправді може і в реальності не бути, та не мучити себе невідомістю. 

Рани, які завдають близькі

Коли в нас виникають почуття до певної людини, ми часто починаємо сприймати їхні слова та вчинки близько до серця. Так найменшу зміну їхньої поведінки можемо сприйняти як щось погане, подумати, що винні в цьому ми або навіть образитися через злегка підвищений тон чи різке висловлювання.

Та варто пам’ятати, що нас ранять найбільше лише близькі люди.

Те, що нам сказали щось погане на зупинці, ми завтра забудемо, а якщо таку фразу скаже близька вам людина – це залишиться на роки у вашому серці, – розповідає психологиня.

Щоб ці образи згодом не переросли в щось гірше – говоріть. Проте перед цим потрібно дотриматися алгоритму сварок:

1. Дистанціюватися: не грюкайте дверима – просто підіть погуляйте чи відпочиньте на самоті;
2. Вивести емоції самостійно: піти в ліс покричати, «вбити» подушку, розбити тарілку тощо;
3. Подумати: як би ви хотіли в цій ситуації вчинити: домовитись, поговорити, чи інші варіянти, за яких можна вирішити все спокійно;
4. Зустрітися з партнером: змінити емоцію, розповісти анекдот, підбадьоритися і вже тільки після цього спокійно обговорити.

Протягом четвертого кроку важливо використовувати «я-повідомлення». Тобто акцентувавати не на особистості самого партнера, а на тому, що вам не подобається в його вчинках.

У «я-повідомленні» ми не звинувачуємо і не кажемо: «Ти такий, ти сякий», – у ньому ми говоримо про вчинки людини, а не її особистість, – каже Олена Шершньова.

Зокрема, фраза «Ти мене нервуєш» тільки загострить ситуацію. Натомість, заявляє психологиня, скажіть, наприклад: «Мені не подобається, що ти запізнюєшся» чи «Мене засмучує, коли ти мені не відписуєш». Окрім цього, можете й запропонувати варіянт вирішення проблеми, як от: «Будь ласка, приходь на 5 хвилин швидше». 

Дотримуючись цих двох принципів, вам стане легше тримати язика за зубами в моменти агресії, що застереже вас від необдуманих фраз.

Наші партнери – не ідеальні

Ви могли помічати, що на початку закоханости зображали партнера як ідеальний образ, не помічаючи його недоліків. Та згодом рожеві окуляри спадали, і ви вже помітили речі, які вас почали дратувати. Проте саме тоді і з’являється перед нами образ справжньої людини. 

Коли ми вже справжню людину пізнаємо і любимо, то тоді з нею справді залишимося разом надовго. Але коли ми її пізнаємо, ми ж бачимо і погані сторони. Тому ще одна причина, чому люди часто розходяться – це нездатність прийняти ці недоліки. Спершу ми їх не бачимо, а потім, коли вони з’являються, думаємо: «О, Боже, усе, я пішов», – пояснює психологиня.

Проте, за словами Олени Шершньової, недоліки можна прийняти, якщо ми зрозуміємо, яка першопричина за ними стоїть. 

Можливо, розпитаємо партнера про його дитинство і нам стане зрозуміліше, чому він робить ті чи інші вчинки. Ми зрозуміємо його. Адже коли ми розуміємо, то нам воно ближче і прийнятніше, – каже психотерапевтка.

Так, якщо ви «зазирнете всередину» свого партнера, найімовірніше, зрозумієте причину його поведінки в певних випадках. Та, окрім цього, зможете й пізнати його справжнього, натомість відкривши йому своє «я» навзамін. 

Юрій Маркевич - pravdatutnews.com