Фото: pexels

Вода на Місяці міститься не лише у вигляді криги в постійно затінених кратерах біля полюсів. Її сліди також виявили всередині місячних порід, де водень і кисень хімічно зв’язані з мінералами. Про це пише Universe Today з посиланням на професора планетології Оксфордського університету Ніла Боулза.

Упродовж десятиліть Місяць вважали майже повністю сухим. Таке уявлення виникло після перших досліджень зразків, які астронавти доставили на Землю під час місій «Аполлон».

Згодом точніші лабораторні методи дали змогу виявити в породах гідроксил – сполуку атомів кисню та водню, позначену формулою OH. Йдеться не про рідку воду всередині каміння, а про її компоненти, вбудовані у кристалічну структуру мінералів.

Особливу увагу науковців привернув апатит – мінерал, здатний утримувати гідроксил. Його наявність у місячних зразках свідчить, що певна кількість води могла зберегтися у внутрішніх шарах Місяця ще з часів його формування.

Сучасні дослідження підтверджують, що апатит є основним мінералом, який містить гідроксил у місячних магматичних породах. Водночас його частка у зразках невелика, а кількість води суттєво відрізняється залежно від регіону Місяця. Аналіз порід, доставлених китайською місією «Чан’е-6», показав, що мантія на зворотному боці супутника може бути сухішою, ніж у багатьох районах видимого боку.

Вивчення місячної води важливе не лише для майбутнього будівництва баз. Її склад і розподіл можуть допомогти науковцям зрозуміти, як близько 4,5 мільярда років тому формувалися Місяць і Земля та як вода переміщувалася Сонячною системою.

Детальну карту води на поверхні Місяця мав створити орбітальний апарат NASA Lunar Trailblazer. Його запустили 26 лютого 2025 року, однак наступного дня фахівці втратили зв’язок із пристроєм. За попередніми даними, сонячні панелі були неправильно зорієнтовані, через що розрядилися акумулятори. Відновити керування не вдалося, і 31 липня 2025 року NASA завершило місію.

Один із резервних приладів місії – тепловізійний картограф, створений в Оксфордському університеті, – науковці сподіваються використати під час майбутніх польотів. Він може допомогти встановити, де саме міститься місячна вода та як її кількість змінюється залежно від температури й освітлення.

До слова, магнітні бурі 14–16 липня: яким буде геомагнітний прогноз.              

Юлія Люшньова - pravdatutnews.com