Фото: depositphotos

Дослідники вивчали наслідки розкладання слонових туш у національному парку Крюгера в Південно-Африканській Республіці.

Дослідження почалося після загибелі великого самотнього слона на ім’я Александр у 2009 році. Його тіло лежало біля дороги, де за розкладанням регулярно спостерігав дослідник Дейв Томпсон. Згодом науковці почали системно вивчати, як рештки тварини впливають на ґрунт, мікроорганізми, рослинність та інших тварин.

На першому етапі розкладання рослинність навколо туші гине через різке збільшення кількості продуктів розпаду. Вміст азоту в ґрунті біля свіжих решток може бути до 3000 разів вищим за норму, що перешкоджає росту рослин.

Змінюється і склад ґрунтових бактерій: їхня різноманітність зменшується, але активність тих, що залишилися, зростає.

З часом ґрунт стабілізується, проте на місці починають переважати кілька видів трав, які швидко ростуть. Це приваблює травоїдних тварин, які регулярно повертаються до таких ділянок. Їхні екскременти додатково збагачують ґрунт поживними речовинами.

Таким чином, вплив загиблого слона на навколишнє середовище не закінчується після розкладання його тіла, а може тривати роками.

Представник національних парків ПАР Ізак Сміт зазначив, що це показує, наскільки сильно минулі події можуть впливати на природу, яку ми бачимо сьогодні.

Стрілець Діана - pravdatutnews.com