ПравдаТУТ News розповідає більше про цю подію. 

10 фактів про бій під Крутами

1. Чисельність військ. У битві під Крутами 29 січня 1918 року українські сили налічували приблизно 600 захисників, у той час як більшовицьке військо мало чисельну перевагу — від 6 до 7 тисяч бійців.
2. Студентський курінь. Значну частину українських оборонців становили молоді добровольці — студенти та гімназисти, які сформували окремий курінь і добровільно взялися за захист своєї країни.
3. Затримка наступу. Завдяки стійкому опору українських воїнів більшовики не змогли одразу рушити на Київ. Ця затримка дала змогу українському уряду укласти Берестейський мирний договір, що зберіг молодій українській державності шанс на існування.
4. Втрачений зв’язок. У ході бою українські підрозділи втратили координацію з силами, які мали їх підтримати, що ускладнило організацію відступу та призвело до хаотичних дій на полі бою.
5. Розстріл полонених. Після закінчення бою більшовики стратили 27 або 28 українських студентів, які потрапили в полон. За розповідями, перед смертю один із них — Григорій Піпський — заспівав гімн України, і його підтримали інші полонені.
6. Тривалість битви. Бій тривав приблизно шість годин, хоча за деякими джерелами фактична тривалість могла сягати десяти годин.
7. Втрата командування. Командир студентської сотні Омельченко отримав смертельне поранення під час бою та помер дорогою до Києва, що негативно вплинуло на моральний дух захисників.
8. Озброєння. Українські війська мали обмежені ресурси — лише 16 кулеметів та одну гармату, що значно поступалося оснащенню численного ворожого війська.
9. Підтримка місцевих. Захисників Крут підтримували місцеві жителі та добровольці з навколишніх сіл, які також виступили проти більшовицьких загарбників.
10. Вшанування пам’яті. Щороку 29 січня в Україні відзначають День пам’яті Героїв Крут, вшановуючи подвиг юних борців за незалежність.

Контекст

У грудні 1917 року більшовицький уряд Росії розпочав наступ на Українську Народну Республіку, оскільки не сприймав її проголошену незалежність. «Український червоний уряд», створений Москвою, зі столицею в Харкові, фактично оголосив війну УНР. Згодом більшовики відправили в Україну свої війська, що складалися з балтійських матросів, червоноармійців із Москви, Петрограда, Пскова та Смоленська. При цьому події намагалися подати як «громадянську війну».

Наприкінці грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького під командуванням сотника Гончаренка зайняв оборону на станції Бахмач — стратегічно важливому залізничному вузлі на кордоні між УНР і Росією.

27 січня 1918 року до них приєдналося підкріплення з Києва — перша сотня новоствореного студентського куреня, що складалася з добровольців. До його складу увійшли студенти Українського народного університету, Київського університету святого Володимира (нині імені Тараса Шевченка), а також гімназисти старших класів українських гімназій. Очолював курінь сотник Омельченко.

29 січня 1918 року між Бахмачем і Ніжином, неподалік станції Крути, відбулася вирішальна битва. Українським воїнам довелося протистояти більшовицьким військам, що наступали на Київ під командуванням полковника Михайла Муравйова.

У день бою, 29 січня, вранці 4-тисячний більшовицький загін, що складався з петроградських і московських червоногвардійців, розпочав наступ на позиції українців. Захисники, серед яких було близько 300 бійців Студентського куреня, 250 юнкерів Першої української військової школи та близько 40 гайдамаків, зайняли оборонні рубежі біля станції Крути та вступили в нерівний бій.

Завдяки героїзму та відвазі українських захисників більшовицький наступ на Київ вдалося призупинити на кілька днів. У цей період тривали переговори між Українською Народною Республікою та державами Четверного союзу, що завершилися підписанням Брестського мирного договору 9 лютого 1918 року.

Відповідно до цього документа Україна офіційно визнавалася незалежною державою, а її західний кордон встановлювався відповідно до меж між Австро-Угорською імперією та Росією, які існували до 1914 року. До складу України також включалися Холмщина та Підляшшя.

Крім того, договір передбачав налагодження дипломатичних відносин між низкою країн, повернення військовополонених, обмін цивільними інтернованими, відмову від територіальних загарбань і контрибуцій, а також негайне відновлення економічного співробітництва та взаємну торгівлю.