Люди, зареєстровані як внутрішньо переміщені, можуть отримати від УВКБ ООН разову грошову підтримку в розмірі близько 80 доларів. Інеса разом із донькою через війну були змушені покинути свій дім. Зараз вони тимчасово переїхали на Львівщину і мешкають у пункті, де власне приймають переселенців. 

Біля нас на Троєщині бомбили ТЕЦ. Біля Броварів там були ці всі вибухи. Вже моя донька, вона дуже була перелякана. Вона цілий день казала: мама, я боюся, я боюся, я боюся, — розповідають Інеса і Дарія Василенко, переселенки. 

Зараз же Дарія помалу повертається до звичного життя. Тут вона знайшла нових друзів, знову посміхається, відвідує школу онлайн. Найбільше дівчинці подобається четвер, бо тоді у неї за розкладом уроки малювання і праці.  

Та сім’я уже мріє про своє повернення до рідного Києва. 

Ми сподіваємося, що нам буде куди вернутися додому, що наші будівлі будуть цілі. Я не хочу бути на чужині. Я хочу бути на своїй рідній землі. Я хочу жити в Україні, Інеса і Дарія Василенко. 

Разом із Інесою і Дарією приїхали сюди і Олена з донькою Віталіною. Мешкають вони у цьому прихистку вже майже місяць. Усю допомогу переселенцям тут надають безкоштовно. Проживання, триразове харчування, засоби гігієни, одяг, іграшки для малечі — усе це задарма.   

Прийняли нас дуже добре. Все необхідне що було потрібне. тому що брали, як зрозуміло, все перше необхідне, кофточка оце вже на місці, тому що були в пуховиках, в зимовому одязі. Десь щось допомогли. Тим же мінімальним, тим же шампунем. Тому що шампунь, це зрозуміло, це все місце, — кажуть Олена і Віталіна Мироненко, переселенки. 

Зараз у цьому центрі прийому переселенців мешкає майже 3 сотні осіб. Це один з найбільших таких пунктів у області. І його під своє крило взяла команда ООН, яка власне опікується біженцями. 

Наша головна місія — це підтримувати місцеву владу в їхній можливості  допомогти людям, які були змушені переїхати. Також ми долучаємося до допомоги країнам, які межують з Україною і які приймають біженців.  І я зауважив на кордоні з Польщею зовсім іншу ситуацію, яка була до того. Лише невелика кількість людей зараз покидають країну, — зазначає Філіппо Гранді, верховний комісар ООН у справах біженців. 

Ба більше, українці вже повертаються на батьківщину. Частина з них їдуть додому, а частина залишається тут, в західних областях. Тому допомога від УВКБ ООН у такий нелегкий час нам дуже важлива.  

Вони помагають матрацами, ліжками, постіллю. наступний етап це напевно все-таки ремонт приміщень по області, які можна буде використати для внутрішньо переміщених осіб і третій елемент — це грошова допомога, — Максим Козицький, голова Львівської обласної військової адміністрації. 

Мова про разову грошову підтримку в розмірі близько 80 доларів для людей, які зареєструвались як вимушено переміщені. Отримати її можна подавши заявку до представників Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. Процедура реєстрації доволі проста та займає приблизно 10 хв на одну особу. 

Ця грошова допомога зараз надається кільком тисячам людей. Але за 3 місяці ми плануємо досягти позначки у 300-400 тисяч осіб, — запевнив Філіппо Гранді.  

Ми перед собою ставимо завдання всі інші фонди, які також хочуть надавати  подібну допомогу грошову, скоординувати з командою ООН, щоб мати єдину базу тих, кому допомагаємо, - зазначив Максим Козицький. 

Працює офіс УВКБ ООН не лише у пунктах проживання переселенців, але й безпосередньо у Львові. Додамо, з початку війни Львівщина стала прихистком для майже 500 тисяч українців, які були змушені тікати із зони бойових дій. 

Підтримай нас на Patreon: https://www.patreon.com/pravdatutlviv  

Віра Коновал - pravdatutnews.com