У стабілізаційному пункті бригади «Червона Калина» на Покровському напрямку цілодобово триває боротьба за життя українських захисників. Тут, серед вибухів і небезпеки, лікарі Національної гвардії створюють «острівець» порятунку, де людяність і професійність стають щоденними проявами героїзму.

Що відбувається в стабілізаційному пункті?

Іван Грига - лікар-травматолог бригади«Червона Калина» НГУ. В стабілізаційному пункті він і координатор,і рятівник, який то виймає уламки, тозашиває рани. 

Як розповідає Іван, в стабілізаційному пункті лікарі й санітари проводять першу невідкладну допомогу: зупиняють кровотечі, обробляють рани, стабілізують стан поранених перед евакуацією. Як зазначає травматолог Іван Грига, це місце обладнане всім необхідним для збереження життя.

Секунди вирішують усе. Від нашої швидкості залежить, чи отримає боєць шанс вижити, — наголошує лікар.

Санітар Андрій додає, що у разі надходження повідомлення по рації, стабілізаційний одразу готується зустрічати поранених: 

Легкі, середні, важкі поранення — кожне потребує свого підходу. Інколи треба лишедопомогти людині самостійно дійти долікаря, а інколи ми змагаємося з часом, доставляючи найважчих на візках і каталках.

Медики відзначають, що характер поранень змінився: більшість травм спричиняють уламки дронів-камікадзе. Такі поранення часто потребують ювелірної роботи, адже дрібні алюмінієві уламки важко знайти й видалити. 

Хірург 2-ї Галицької бригади НГУ Віталій Бурий зазначає, що найнебезпечнішими часто виявляються ті випадки, які на перший погляд здаються легкими. Адже за невеликою раною зовні може приховуватися серйозне внутрішнє ушкодження чи кровотеча. У таких ситуаціях необхідна швидка діагностика та негайна евакуація. На стабілізаційному пункті емпатія є невід’ємною частиною роботи. Кожен поранений – це побратим, якому потрібно допомогти. Рятуючи тіло, медики також прагнуть підтримати бойовий дух захисників.

Важко бійцю казати, що все буде добре, хоча, наприклад, лікар вже розуміє, що, на жаль, ампутації не уникнути. Та ми маємона даний момент, перш за все, його заспокоїти. Запевнити, що все буде добре,- каже Віталій Бурий.

Евакуація з поля бою також є критично складним завданням. Сучасні бойові умови, дрони та загроза обстрілів змушують діяти ще обережніше. Лікарі розповідають про випадки, коли поранені змушені самостійно виходити з небезпечної зони через брак транспорту.

«По-перше, треба мати чим евакуйовувати. Якщо ми перші два роки могли на пікапі заїхати на «нуль», загрузити бійця і втекти, то зараз вже таке не проходить. Величезна кількість дронів у небі. Ворог спеціально полює за «еваками». Точки евакуацій можуть бути далеко від позицій. Часто трапляються випадки, коли бійці з турнікетом і з пораненням самі виходили з під ураження, бо не було змоги їх чимось забрати. Але найважче - коли всі зусилля виявляються марними, коли людина помирає, хоча зроблено все можливе», — ділиться роздумами лікар-хірург 2 Галицької бригади Віталій Бурий.

Робота медиків у зоні бойових дій не схожа на цивільну. Тут рішення доводиться приймати швидко, часто без можливості консультацій. Попри це, лікарі зберігають емоційну стійкість і впевненість.

Ми не можемо собі дозволити емоційне вигоряння. Наша місія — рятувати життя, і це найкраща робота у світі, — з гордістю розповідає Іван Грига.

У стабілізаційному пункті кожен член команди працює злагоджено, мов механізм годинника. Попри втому і ризики, медики залишаються відданими своїй справі, підтримуючи не лише тіло, а й дух поранених. Їхні зусилля — це вагомий внесок у спільну боротьбу за свободу України.

Нагадаємо, Масована ракетна атака по Україні: тривога, удари по енергетиці та підвищена готовність Польщі

Олена Стебніцька - pravdatutnews.com