Дмитро Григорович — український авіаконструктор, чиї досягнення змінили обличчя авіаційної індустрії. Він народився 6 лютого 1883 року в Києві у родині, де з ранніх років підтримували його інтерес до точних наук і технічного конструювання. Дмитро вступив до Київського політехнічного інституту, де активно долучився до роботи в Повітроплавному гуртку, що стало поштовхом до його майбутньої кар’єри.

Перші кроки в авіації            

Після навчання Григорович поїхав до Бельгії, де вивчав аеродинаміку і теорію двигунів, а після повернення організував майстерню на Куренівському летовищі. Саме тут він створив свій перший біплан з бамбука, який у 1910 році пройшов успішні випробування. Це стало початком його авіаційної кар’єри. Перший великий успіх Дмитро здобув на виставці повітроплавання в Києві, де його літак був визнаний найкращим, привернувши увагу мецената Федора Терещенка.
Летючі човни та інновації

Григорович став відомим завдяки своїм морським летючим човнам. Вже в 1913 році він розробив перший у світі летючий човен — М1. Цей апарат, здатний злітати з води та приземлятися на неї, став справжнім проривом. Його конструкції продовжували вдосконалюватися, і в 1916 році з’явився М5, який став основним типом летючих човнів для російської армії під час Першої світової війни.

Прориви в авіації

На хвилі успіху Дмитро продовжував розвивати свою майстерність, створюючи нові моделі літаків, зокрема двомісний морський розвідник-бомбардувальник М9, що став основним літаком для Росії в війні. У 1917 році він заснував власний завод, де виготовляв летючі човни та контрвинищувачі. Однак революція 1917 року змусила його переїхати до Києва, потім до Одеси та Таганрога, де продовжував свою роботу.

Політичні труднощі та нові досягнення

В середині 1920-х років Григорович переїхав до Москви, де очолив Державний авіаційний завод №1. Під його керівництвом завод почав випускати нові моделі літаків, зокрема винищувач І2, який став основним для Військово-Повітряних сил СРСР.Проте, політичні труднощі, зокрема арешт Дмитра у 1928 році, на який було накладено звинувачення у шкідництві, не дозволили йому повністю зосередитись на своїй роботі. Однак, після амністії в 1931 році, він повернувся до роботи й створив кілька нових проєктів, серед яких літаки з безвідкатними гарматами.
Звільнення та останні роки

В останні роки життя Григорович також викладав у Московському авіаційному інституті, де виховав цілу плеяду талановитих авіаконструкторів. Його технічні розробки стали основою для подальших досягнень в авіаційній та космічній галузях. У 1938 році, після того, як йому було запропоновано очолити КБ в Новосибірську, Дмитро захворів на рак крові та помер того ж року.
Його спадщина включає понад 80 спроєктованих літаків, більшість з яких були серійно вироблені. Навіть після його смерті, ідеї Григоровича залишаються актуальними у розвитку авіаційної техніки. Пам’ять про нього жива і в музеях, зокрема в експозиціях КПІ та Державного політехнічного музею.

Цікаві факти

• Свій перший біплан Дмитро Григорович побудував у Києві в сараї на Куренівському летовищі, використовуючи бамбук, через обмежені фінансові ресурси.
• У 1915 році лейтенант Георгій Фріде, випробовуючи літаючий човен М-5, пролетів під усіма мостами Неви.
• У 1918 році військове відомство США, отримавши кілька гідролітаків Григоровича, організувало їх серійне виробництво.
• Чотиримісний цивільний літак Григоровича, виготовлений за замовленнями «Укрповітряшляху», випускався в Харкові і використовувався виключно в Україні.
• У конструкції бомбардувальника ТБ-5 Григорович передбачив спеціальні гамаки для відпочинку та туалет.
• При створенні літака МК-1 Григорович першим у світі застосував нетрадиційну схему кріплення коробки крил до фюзеляжу з амортизаторами. Лише кілька років потому французи почали використовувати подібну методику, назвавши її на честь Анрі Фармана.
• Під час роботи в ЦКБ-39 Григорович співпрацював з Сергієм Корольовим, майбутнім конструктором першого космічного корабля, який також був уродженцем України, з Житомира.
• Григорович був фізично дуже сильним, мав атлетичну статуру і міг легко піднімати двопудову гирю (32 кг), що свідчить про його величезну фізичну силу.

Анастасія Князєва - pravdatutnews.com