фото: Микола Махін

Настільні ігри — це одна з тих сфер, яка почала більше розвиватися після початку повномасштабного вторгнення, оскільки розірвались зв’язки з російськими видавцями.

«Бо до цього український ринок настільних ігор для закордонних видавців розглядався виключно як частина російського. І нарешті у нас почали з’являтися локалізації світових шедеврів, також українські розробники створюють власні ігри. Не скажу, що зараз вони переживають найкращі часи, бо в країні зараз складна економічна ситуація, зокрема триває війна. Та попри це розробники намагаються сформувати адекватну та зрозумілу культуру настільних ігор», — ділиться Антон Смілевський.

Організатор фестивалю «Дайс Кон» каже, що зараз проводяться багато заходів, які запрошують організації, що можуть зробити активності з настільними іграми.

«На цьогорічному Lviv Book Forum була організована «Дайс Кон База» від нашого ГО «Дайс Кон», де люди могли пограти настільні ігри. На правду, такий вид активності викликав неабиякий ажіотаж серед відвідувачів. І ця зона була дуже доречною в даному контексті, бо видавнича справа по книжках сильно дотична до видавництва настільних ігор. Фактично, видавництва, які видають книги, можуть видавати настільні ігри», — каже Антон.

Міфи про настільні ігри

Найбільший міф, який існує про настільні ігри це думка про те, що такий вид розваг лише для дітей.

«Це взагалі неправда. Звісно є дитячі настільні ігри, які мають дуже прості механіки та правила, а є більш складні ігри, які може опановувати тільки людина з математичним складом розуму», — додає Антон.

Але це не єдиний стереотип, який є в суспільстві. Зокрема витає думка, що настільні ігри — це нудно. Антон каже, що на цю тему багато жартують на стендапах, а також створюють меми.

«Проблема полягає в тому, хто і як пояснює гру. Є багато ігор, де правила розповідаються за одну хвилину, все схоплюється буквально на льоту, і грати з друзями дуже весело. Не потрібно тримати в голові купу фактів чи складних механік — це максимально фанова розвага», - ділиться організатор «Дайс Кону».

Про українські настільні ігри

На питання, які зараз проєкти українських розробників, привернули увагу гравців на ринку, Антон відповів, що це «Арідник» та «Дроноводи».

Настільна гра «Арідник» від львівського видавництва Boardova на Kickstarter зібрала понад 130 тисяч доларів, про це йдеться на сайті розробників. Це гра про українську гуцульську міфологію, при створенні якої надихались етнографічною працею Володимира Шухевича «Гуцульщина». Антон каже, що «Арідник» — автентичний український продукт для широкої аудиторії

«Дроноводи» — це гра про дрони та використання технологій на полі бою в сучасній війні створена та розроблена ветеранською студією «Ігролад». 

«Дроноводи — це справді класний проєкт, оскільки створений ветеранами в час війни, про війну та має дуже сильний соціальний наратив. Зокрема, ця гра закарбовує нашу історію», — розповідає Антон.

На сайті студії «Ігролад» зазначається, що акценти у грі підкреслюють потребу дбати про особовий склад, важливість медичних і технічних засобів на війні та культуру донатерства.

Локалізації світових бестселерів

Антон вважає, що давно в Україні є сформована культура локалізації, але не вистачає ринку. Якби він був б ширший, то було б більше локалізацій. 

«На жаль, Україна досі частково страждає від так званого «совкового мислення», коли хочеться отримати якісний продукт за безцінь. Так не буває. Неможливо купити оригінальну, автентичну й добре продуману настільну гру з якісними ілюстраціями, приємними на дотик картами та іншими деталями — і заплатити за це 500 гривень. Це нонсенс», — переконаний Антон.

Для розвитку культури настільних ігор в Україні важливі і локалізації іноземних проєктів і видання оригінальної продукції.

«Якщо гра є бестселером і успішно заявила про себе на західну аудиторію, наявність української локалізації просто долучає нашу спільноту до цього інфопростору, фактично до західного світу. Локалізація — це свого роду «безвіз на мінімалках», коли без додаткових зусиль ви отримуєте доступ до якісних закордонних настільних ігор. В Україні є чудові компанії, які спеціалізуються на локалізаціях: вони налагоджують контакти з західними партнерами, купують ліцензії та видають ці ігри у нас», - пояснює Антон.

Організатор «Дайс Кону» каже, що в Україні є на чому будувати класні ігри. Зокрема, автентичні проєкти, що базуються на українській ідентичності, історії та культурі, мають великий потенціал. Одна з ніш в настільних іграх, в чому Україна поки трохи просідає, це фентезійні світи, які були б об’єднувальними для спільноти й водночас генерували настільні ігри та супутні продукти.

Про фестивалі настільних ігор

Антон Смілевський вже третій рік поспіль є організатором фестивалю настільних ігор у Львові — «Дайс Кон», який проходить в кінці серпня. На його думку, такі заходи відіграють важливу роль у формуванні спільноти.

«Будь-яка фан-спільнота зазвичай є досить роздробленою. Навіть у межах одного міста, зокрема Львова, існує багато окремих спільнот, які об’єднуються навколо конкретного аспекту настільних ігор. Часто вони не виходять за межі власної «бульбашки», і саме фестивалі дають можливість цим середовищем перетинатися та взаємодіяти», - розповідає Антон Смілевський.

«Дайс Кон» прагне бути платформою, яка має на меті дати спільнотам можливість бути поміченими.  По-перше, це важливо для самих людей, які можуть та хочуть долучатися до цих середовищ. Крім того, у багатьох таких спільнотах є розробники, які можуть познайомитись з представниками бізнесу або профільними компаніями — для роботи, спільних проєктів чи розвитку ідей. Саме так формується і просувається індустрія. Фестиваль настільних ігор проводиться для  розвитку ринку настільних ігор. Він з’являється не тому, що «хочеться зробити подію», а для того, щоб ринок настільних ігор розширився.

«Є потреба в тому, щоб спільноти поціновувачів настільних ігор збиралися хоча би раз на рік , на одному майданчику, спілкувалися, заявляли про себе, залучали нових людей, також транслювали свої ідеї», - ділиться Антон.

Щороку кількість відвідувачів «Дайс Кону» зростає приблизно на 500 осіб.

Одна з проблем, якою стикаються організатори під час організації таких подій є фінансування. Через відсутність спонсорської підтримки більшість активностей реалізовують ентузіасти на волонтерських засадах. 

«Якби цим людям «розв’язати руки» в бюджетному, то подібні події могли б перетворитися на справді масштабні та якісні культурні проєкти. Оскільки настільні ігри — це не просто розвага. Це важливий аспект життя, спосіб навчати людей, передавати цінності та сенси, працювати з наративами й важливими темами не лише в межах формальної освіти, а й через гру», — пояснює Антон.

Про клуби настільних ігор

Поціновувачі настільних ігор пропорційно поділені по всій території України. І чим більше місто, тим більше там подій, спільнот, які спеціалізуються на цій тематиці.

«Умовно в Мукачево зараз приблизно 70 тисяч населення і там є один клуб по настільних іграх.  Львів —  місто-мільйонник і тут приблизно 4-5 таких клубів. Ледь не кожен район має щонайменше один настільний клуб. У Києві ще більше, десяток точно є. Підсумовуючи: чим більше місто, тим більше людей, які зацікавлені в цій тематиці. Але також все залежить від платоспроможності населення», — наголошує Антон.

Зокрема, у Львові є такі клуби настільних ігор: «Хобі Монстр» , «Ґавіал», «Octopus», «Гамбіт» та інші, які регулярно організовують ігрові вечори для всіх охочих.

Попри війну, економічні виклики та обмежені ресурси, спільнота поціновувачів настільних ігор продовжує зростати завдяки ентузіастам, локальним розробникам, фестивалям і клубам. 

Антон каже, що хотілося б, щоб пересічна людина на вулиці на запитання :«Яку настільну гру ти знаєш?» могла без вагань назвати в першу чергу українську настільну гру. Не «Монополію», не доповнення до закордонних ігор, а саме щось українське. Для цього потрібно свідомо над цим працювати.

До слова, електромобілі захопили український ринок: Укравтопром.

Ольга Романів - pravdatutnews.com