Рятуючись, потрапили під обстріл. Батько маленької Кіри згадує, як тільки почалась війна він в першу чергу хотів евакуювати з небезпечного місця свою донечку і дружину. Відтак посадив їх зі своїми друзями в автівку, а сам залишився допомагати місцевим. І тоді він навіть уявити не міг, що їдуть вони прямо під дуло автоматів російських окупантів.  

Выезжали мы 25 оттуда с Демидова. Они поехали первыми, и мы были на связи, и начался крик. Адалина, Сережена жена, которая погибла сказала: "Сережа, я тебя люблю", а потом стреляют. Я набрал свою жену Лесю и услышал крики детей, и мы пригнули в машину и поехали за ними. И когда начали подъезжать, уже выехали с Раковки, и между Раковкой и Гостомелем выехали уралы военние и открыли по нам огонь, — розповідає Артем Карієв, переселенець. 

Доїхати до дружини з донечкою тоді Артемові так і не вдалося, а зв’язок обірвався.  

Это такие секунды. Я помню, что я кричу, что у меня оторвало руку. Ну я хотела малышку типа поправить, а по сути я чувстсвую, как онемевшая рука, и смотрю на руку, а там от так вот все пальцы валялись, — Леся Бондаренко, переселенка. 

Леся ледь встигла вибратися з палаючої автівки та дістати звідти свою донечку Кіру та 3-річного сина подруги.  

Я открываю двери. От тут дорога, как раз машина едет в эту сторону, в кювет. Открываю дверь, вытаскиваю этого мальчика и сама с Кирой. Кира в плед, потому что там все вещи, там комбинезончики, все наши документи, все вещи, все там осталось, — Леся Бондаренко, переселенка. 

З 6 людей, які їхали в машині, вижило лише троє. Жінку з дітьми прихистила сім’я з сусідньої Гаврилівки. Всю ніч вони провели у підвалі під звуки сирен і лише зранку рятувальники забрали їх у Бордянку.  

Мне сначало сказали, что Леся умерла, ее увезли в больницу, потом подзвонили через час и сказали, что она живая. Потом ее положили в больницу и наша знакомая Инна она была у подруги в Бородянке, она пришла и забрала деток наших, Киру и Тимурчика. Леся осталась в больнице. Начали бомбить Бородянку и знесли просто, от Бородянки нечего не осталось, — Артем Карієв, переселенець. 

Лише через 10 днів після обстрілів Лесі з дітьми вдалося добратися до Львова та отримати усю необхідну медичну допомогу. Адже постраждала не лише жінка, але і маленька Кіра . Хлопчик, на щастя, обійшовся без травм.  

Батько з Кірою звернулися до нас в травмпункт через те що на стопі дитини були рани від уламків, які прошили їй стопу практично наскрізь, так само був набряк стопи. Дитині було важко ступати на ногу, її боліло, було почервоніння, — зазначає Мар’ян Орач, дитячий ортопед-травматолог 1-го ТМО. 

А у самої Лесі була розтрощена кисть.  

Діагноз при поступленні вогнепальне поранення лівої кисті з травматичним відчленуванням другого пальця. Відкриті багатоуламкові переломи кісток зап'ястку зі зміщенням та дефектом кісток, також дефект сухожилки в розгиначі та шкіри, — Роман Чепіль, лікар-хірург 1-го ТМО. 

Спеціалістам мікрохірургії кисті фактично довелося заново складати пальці матері. Жінка вже перенесла дві операції, та попереду ще не одне хірургічне втручання. А от у маленької Кіри прогнози дуже втішні, адже уламки не завадять руху стопи і росту дитини у майбутньому. І що не менш важливо, у Львові Артем нарешті зустрівся з дружиною та донечкою.  

Это то состояние, когда ты, ну знаешь, всю жизнь думаешь, что ты можешь что-то решить, а тут ты понимаешь, что ты вообще никто, и я реально пошел молиться, я верующий человек и очень сильно люблю Бога, - каже Артем Карієв, переселенець. 

Головне, що ця страшна історія для Артема, Лесі, маленької Кіри та Тимура вже позаду і зараз вони можуть отримати усю необхідну їм допомогу.  

Підтримай нас на Patreon: https://www.patreon.com/pravdatutlviv  

Віра Коновал - pravdatutnews.com