Фото: pexels

Відчуття, що вас ніхто не любить або ви нікому не потрібні, часто пов’язане не з реальним ставленням оточення, а з досвідом, сформованим у ранньому дитинстві. Саме тоді людина засвоює уявлення про власну цінність і значущість для інших.

Про це пише YourTango.

У перші роки життя формується основа самооцінки, емоційної стійкості та здатності будувати здорові стосунки. Якщо дитина почувається важливою, почутою та прийнятою, у дорослому віці їй легше довіряти іншим, відстоювати свої потреби та справлятися зі стресом.

Натомість нестача підтримки може сприяти відчуттю непотрібності, емоційній самотності та переконанню, що любов потрібно постійно заслужити.

Дитину не слухали

Однією з головних причин проблем із самооцінкою є систематичне ігнорування слів дитини. Якщо дорослі не звертають уваги на її думки та потреби, вона може вирости з переконанням, що говорити про власні бажання немає сенсу.

У дорослому віці це нерідко проявляється страхом висловлювати свою позицію, просити про допомогу або здаватися тягарем для інших.

Її почуття знецінювали

Дитині важливо бачити, що її емоції сприймають серйозно. Уважна реакція батьків, учителів та інших дорослих допомагає сформувати емоційну впевненість.

Коли переживання постійно називають перебільшеними або неважливими, людина може звикнути не довіряти власним почуттям і приховувати їх від інших.

Дитина не відчувала себе потрібною

Навіть невеликі домашні обов’язки можуть допомогти дитині усвідомити, що вона є важливою частиною родини.

Психологи Ліндсі С. Берггардт і Дженніфер Б. Воллес зазначають, що участь у спільних справах зміцнює відчуття власної цінності. Відсутність такого досвіду може згодом спричинити відчуття непотрібності у стосунках або на роботі.

Її зусиль не помічали

Визнання зусиль з боку батьків, учителів та інших значущих дорослих є важливим для формування здорової самооцінки.

Якщо дитину рідко хвалили або помічали лише її помилки, вона може вирости з думкою, що її старання не заслуговують на увагу. Це впливає не лише на впевненість у собі, а й на здатність ставитися до себе зі співчуттям.

Її думка нічого не змінювала

Ще одним важливим чинником є постійне ігнорування поглядів дитини. Якщо її не залучають до обговорень і не цікавляться її позицією, поступово формується переконання, що власна думка не має значення.

У дорослому віці це може заважати встановлювати особисті межі, ухвалювати рішення та почуватися рівноправною у стосунках.

Психологи наголошують, що відчуття непотрібності не завжди відображає реальність. Часто воно є наслідком старих переконань, сформованих у дитинстві, які можна поступово змінити через усвідомлення, підтримку та роботу над самооцінкою.

До слова, що сталось із будинком Олександра Усика в Криму.              

Юлія Люшньова - pravdatutnews.com