Те, що дітям буває важко сконцентруватися чи уважно слухати, справа звична. Проте, якщо це відбувається постійно і нічого не вдається з цим зробити, можна запідозрити синдром дефіциту уваги з гіперактивністю.

В даному часі це є часто поширюваний розлад, один з найбільш поширюваних розладів дитячого віку. І згідно статистики близько 5% дітей страждають на цей розлад. Тобто теоретично якщо ми можемо подумати це буде приблизно 1-2 дитини у кожному класі, - розповіла керівниця Центру психічного здоров’я для дітей Львівської міської дитячої лікарні Наталія Железцова.

Не варто плутати гіперактивінсть з неслухняністю, і також не варто називати дітей, які просто є активнішими за інших, гіперактивними. Адже цей діагноз ставлять лише лікарі-психіатри.

Причиною такого розладу можуть бути певні генетичні чинники, тобто спадковість, а також може бути певна дисфункція головного мозку, - наголосила Наталія Железцова.

РДУГ, тобто розлад дефіциту уваги він може бути з гіперактивністю, а може бути і без гіперактивності, тому тут важливо також для батьків розуміти коли в дитини, наприклад з'являються якісь проблеми в навчанні, а ваша дитина ніби спокійна і нічого особливого, але вона така мрійлива. Це також може бути приводом для розгляду питання чи є в неї дефіцит уваги, - зазначила дитяча психологиня Львівської міської дитячої лікарні Ліана Шимоняк.

До сьогодні вчені не знайшли остаточної причини, яка провокує цей синдром. Але точно відомо, що в цьому не винні ні батьки, ні гаджети, ні їжа, з високим вміст цукру.

В більшості випадків РДУГ він затихає до підліткового віку. В підлітковому віці він ще такий його ще добре видно, але з віком все стає все менше і менше. Щоб перерости зовсім малоймовірно. Навіть в дорослих людей спостерігається, оці ознаки РДУГУ вони в тому, що людина починає і не закінчує справи. Вона не організована, вона забудькувата, вона запізнюється в різні місця, - додала Ліана Шимоняк.

Іноді батьки можуть не помічати ознаки гіперактивності та дефіциту уваги, або думати, що це лише прояви характеру.

Гіперактивність вона буде проявлятися у всіх середовищах. Це буде школа. Це буде дім, це буде дозвілля. А от власне якщо у дитини є особливих характер інколи можна це виправити пояснивши дитині, розказавши, дитина не завжди буде імпульсивна, - додала Ліана Шимоняк.

Наштовхнути батьків проконсультувати свою дитину з лікарем можуть певні ознаки.

Є три таких важливих симптоми, які при розладі з дефіцитом уваги та гіперактивності завжди будуть проявлятись. Це є імпульсивність, це є надмірна активність і неуважність. Це проявляється у непосидючості дітей. Їм дуже складно висидіти цілий урок. Вони можуть пересуватися в часі уроку, відволікати інших дітей, - заявила керівниця Центру психічного здоров’я для дітей Львівської міської дитячої лікарні Наталія Железцова.

Це дитина котра дуже шумно грається, в неї зацікавленість є поверхнева, вона не доробляє до кінця, вона йде в групу чи бавиться до середини, їй набридає, вона швидко відволікається і бере щось інше, - розповіла дитяча психологиня Львівської міської дитячої лікарні Ліана Шимоняк.

В такому випадку батьки не повинні постійно сварити дитину, карати її чи щось примушувати робити. Насамперед вони мають звернутись по допомогу, адже такий синдром потрібно лікувати.

Згідно з міжнародними протоколами визнано два методи допомоги особам із розладами з дефіцитом уваги та гіперактивністю. Це є медикаментозне лікування та поведінкова терапія. При легших випадках можна використовувати тільки поведінкову терапію, - наголосила керівниця Центру психічного здоров’я для дітей Львівської міської дитячої лікарні Наталія Железцова.

Варто зазначити, що комплексний підхід у лікуванні включає роботу не тільки лікаря, але й батьків, вихователів чи вчителів.

Для того, щоб вона не зривала уроки дайте їй завдання. Він зробив приклад там з 10-5 хвилин, він вже не може сидіти дайте йому зошити роздати якісь, ще зробив одне завдання дошку повитирати. Ну можна знайти мільйон способів як задіяти дитину, - зізналась Ліана Шимоняк.

Щоб покращити концентрацію уваги дитини, батькам рекомендують привчити її до щоденного режиму дня. Робоче місце організувати таким чином, щоб там не було зайвих предметів, які би могли відволікати. І найголовніше потрібно поставитись з розумінням до цієї проблеми та не ігнорувати її.