Література – відображення духовного світогляду нації. Це переконання, цінності народу, що зберігаються крізь роки та передаються наступним поколінням. У художніх творах, автори залишають на паперах не лише власні думки та емоції, вони занотовують історію. Письменники дають змогу читачеві поринути в той, чи інший період життя, зануритися в події та відчути великий обсяг емоцій.

Саме кінематограф дає змогу візуально відобразити вигадані чи реальні світи та передати складні ідеї, які закладав автор. Процес адаптації літературних текстів для кінематографа – надає твору нове втілення у фільмі, переосмислює його. Екранізація вимагає тонкого підходу, адже необхідно не лише зберегти ідеї та дух оригінального твору, але й адаптувати його до особливостей кіномови.

Потрібно пам’ятати, що екранізація не завжди є повним відтворенням того, чи іншого літературного твору. Автор закладає власний стиль, може змінити характер та зовнішність персонажів, або, навіть, хід подій. Тому важливо зберігати баланс між сприйняттям першоджерела і творчою свободою авторів екранізацій.

Сьогодні ми спостерігаємо зростаючий інтерес до екранізації українських літературних творів. Все більше книг і п’єс на основі української класики та сучасної літератури знаходять своє відображення на екрані, будь то телевізійні серіали чи повнометражні фільми. Така екранізація може також допомогти актуалізувати класичні твори для молодшої аудиторії, дати їм “друге життя”, пробуджуючи інтерес до української літератури. Водночас вона може стати і потужним інструментом для відображення соціальних реалій, що змінюються, та осмислення національної ідентичності.

Екранізовані твори дозволяють літературі виходити за межі книжкових сторінок, досягаючи ширшої аудиторії, включаючи молодь, яка можливо не читає класичні твори, але може зацікавитися ними через цікаві телевізійні чи кінопроєкти. Це створює нові можливості для обговорення важливих соціальних тем і для глибшого пізнання національних традицій. Така тенденція спонукає глядачів перечитувати та пам’ятати українські шедеври літератури. Фільми, зняті за цими шедеврами, постійно збагачують культурний спадок України у сучасній аудіовізуальній формі.

Поширеними серед адаптацій, є як твори письменників української класики, так і відомих авторів сучасної літератури. Тож розглянемо їх окремо.

Адаптації творів української класики

Українська література – скарб нашого народу, який дає змогу вижити в будь-яких історичних перипетіях, віднайти та зберегти свою ідентичність . В ній закладено всю сміливість та мудрість українців. Рідна мова, культура, історія – збережені в творах вітчизняних авторів.

Наша Батьківщина має непросту історію, впродовж століть ми стійко та невтомно виборюємо власне право на існування, на розвиток, на життя. Тисячі труднощів спіткали та спіткають українців : кріпацтво, війни, намагання знищити нашу культурну спадщину та мову. Найкраще, що ми можемо зробити для власної країни – пам’ятати історію та не повторювати помилок, адже «Хто не пам'ятає свого минулого, той не вартий свого майбутнього» (М. Рильський).

Українські письменники класики часто зверталися до історії України, щоб шляхом перетворення її у літературний твір, назавжди зберегти пам’ять про національні трагедії, боротьбу за незалежність, соціальні та культурні перетворення, а також глибоко осмислити долю українського народу.

Звичайно, література зображує не лише негативні сторінки минулого українців. Вона показує побут, давні традиції та цінності.

Оскільки, історичні події минулого та сучасного часто переплітаються, екранізація творів української класики є надзвичайно актуальною у будь-який історичний період. Розглянемо декілька адаптацій :

Захар Беркут

“Захар Беркут” також відомий у міжнародному прокаті як «Зринаючий яструб» - художній фільм 2019 року , знятий україно-американською командою. Стрічка є  екранізацією однойменної історичної повісті «Захар Беркут» Івана Франка. Створенням фільму займалися режисери Ахтем Сеїтаблаєв та Джон Вінн. Гасло фільму  — «У свободі моя сутність».

У своєму відеоблозі режисер Ахтем Сеїтаблаєв зазначив, що основний зміст твору Івана Франка був збережений, але у фільмі з'явилися нові персонажі та сюжетні лінії.

Сюжет : Дія відбувається у 1241 році. Печенізький хан Тугар Вовк разом із донькою Мирославою прибуває до Тухольщини в Карпатах, отримавши ці землі в дар від короля Данила. Вельможа прагне встановити свої порядки на тухольській землі, однак місцеві жителі, звиклі до незалежності, під проводом старости Захара Беркута виступають проти нього. Протистояння завершується тим, що громада виганяє непроханого гостя. Тим часом на Русь-Україну насувається монгольська навала, і Тугар Вовк вирішує перейти на бік ворогів, присягнувши їхнім вождям, щоб використати їхню силу для досягнення власних цілей.

За перший тиждень стрічка зібрала 13.3 млн грн. (148.1 тис. проданих квитків).

Кадр з фільму “Захар Беркут”.

Цікавий факт : 2019 року відбулася не перша адаптація. Історичну повість «Захар Беркут» Івана Франка було екранізовано ще в 1971 році.

Тіні забутих предків

”Тіні забутих предків” – художній фільм, екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського. Фільм відзнятий у 1964 році на кіностудії імені Олександра Довженка, режисер – Сергій Параджанов.

У перший рік прокату фільм переглянули 8,5 млн глядачів.

Стрічка розгортається на Гуцульщині : могутні гори, трембіти, яскраве вбрання - неповторний колорит регіону, який славиться своєю історією, цікавими традиціями та діалектом. Головний герой – Іван, хлопець із неприродньо глибокими думками та важким дитинством. Одного разу хлопець знайомиться з донькою вбивці власного батька, з плином часу діти з ворожих сімей закохуються. Невдовзі Іван відправляється на Полонину, а Марічка – зривається зі скелі. Головний герой одружується вдруге, проте помирає у тузі за коханою Марічкою.

Акторський склад кінострічки : Іван Миколайчук – зіграв роль головного героя, Марічку відіграла українська акторка Лариса Кадочникова. Також у фільмі знялися Олександр Райданов, Ніна Алісова, Неоніла Гнеповська та інші.

Гарвардський університет додав стрічку до списку обов'язкових для перегляду студентам, які претендують на вищий ступінь у кінознавстві.

Кадр з фільму ”Тіні забутих предків”.

Стрічка дуже барвиста, сповнена українського фольклору, пісень, звичаїв. Деякі елементи, щоправда, були вигадані режисером, проте додають фільму певного символізму. Також Юрій Іллєнко, який за свою операторську роботу над фільмом отримав багато нагород, використав у зйомці спосіб динамічної камери. Досі багато іноземних кінокритиків називають «Тіні» чимось новаторським і свіжим.

Цікавий факт : Зйомки фільму “Тіні забутих предків” відбувалися у справжніх гуцульських хатах та на околицях села Криворівня, що на Франківщині. Саме тут свою повість написав Михайло Коцюбинський.

Спіймати Кайдаша

“Спіймати Кайдаша” – серіал, що здобув шалений успіх та припав до душі багатьом українцям. За основу сюжету взято повість Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я», яку адаптували на сучасний лад. Прем’єра стрічки відбулася 2 березня 2020 року. Сценаристка та виконавча продюсерка проєкту — Наталка Ворожбит.

В сюжеті подано лише фрагменти повісті українського письменника. У сучасній версії додалося кілька нових сюжетних поворотів, але це нітрохи не зіпсувало враження від історії. Кайдашиха залишилася такою ж сварливою і солодкоголосою, Мотря – норовливої, а Мелашка – тихою і милою. Продюсерка зробила чимало змін у змісті : події, що у повісті розгортаються у 1860-х роках, Наталія перенесла у період 2000—2014-х. Осучаснивши сюжет, основну ідею повісті проблема конфлікт двох поколінь однієї родини: батьків та дітей – не змінили. Найгострішою точкою конфлікту  стає 2014 рік, коли в сім'ї виникають розбіжності щодо ставлення до Майдану : один із синів Кайдашів — Лаврін, демонструє патріотичні погляди та долучається до боротьби за незалежність; Водночас інший син — Карпо, пристав на москвофільські позиції.

Головні актори серіалу : Віктор Жданов, Ірина Мак, Тарас Цимбалюк, Григорій Бакланов та Антоніна Хижняк.

Серіал «Спіймати Кайдаша»  переміг на кінопремії  “Золота дзига”, в категорії найкращий ігровий серіал.

Кадр з серіалу “Спіймати Кайдаша”.

Цікавий факт : Першим варіантом назви було “Кайдашева сім'я ХХІ століття”. Утім, сценаристці фразеологізм «спіймати Кайдаша», що означає зажуритися чи задуматися над життям, здався більш сучасним.

Тигролови

“Тигролови” – український художній фільм, відзнятий у 1944 році, режисером Ростиславом Синькою. Сюжет базується на однойменному романі "Тигролови" Івана Багряного.

Головний герой - юнак-українець, що не скорився тоталітарному режиму і був засуджений на 25 років до ГУЛАГу. На кожній зупинці начальник поїзду перевіряв присутність в'язнів. Та не покорився, не змирився зі своїм, здавалось би, безвихідним становищем. Вирізавши у вагоні отвір, він вистрибує із черева страшного дракона. На волі юнак знаходить тепло, затишок і кохання. При першій нагоді Многогрішний поквитався зі своїм кривдником Медвином.

Між фільмом та романом - першоджерелом є деякі відмінності: ім’я юнака; дівчина, яку він згадує, коли лежить непритомний; остання зустріч з майором.

У ролях : Олег Савкін, Ольга Сумська, Анатолій Мокренко, Микола Шутько, Ольга Матешко.

Кадр з фільму “Тигролови”.

Цікавий факт : Фільм Тигролови є продовженням оповіді про долю героя 4-серійного мінісеріалу “Сад Гетсиманський”, який тікає з потягу, котрим його мали доправити до сибірського концтабору. Він потрапляє в українське поселення, де його переховують. Там і зустрічає своє кохання.

Чорна рада

“Чорна рада” – історичний серіал. Стрічка основана на романі українського письменника Пантелеймона Куліша “Чорна рада”. Вперше серіал загальною тривалістю 485 хв. транслювався у вересні 2000 року, показ було приурочено до свята Незалежності України. У 2002 році для виходу на DVD творці переробили серіал у телефільм хронометражем на 145 хв.

Сценарій фільму написаний досить близько до оригінальної версії Куліша, хоча режисер стрічки все-таки зробив певні зміни у порівнянні з першоджерелом; так Засеєв-Руденко увів до стрічки образ Богдана Хмельницького, хоча його не було у романі.

Сюжет розгортається у складний для України період – часи козаччини. Смерть Богдана Хмельницького призводить до внутрішніх конфліктів козаків Якима Сомка та Івана Брюховецького, кожен з яких хотів очолити гетьманську владу. Найгострішою точкою у фільмі є Чорна рада 1663 року. На тлі політичних інтриг, несподіваних альянсів і зрад розгортається ще одна важлива сюжетна лінія — історія кохання. Епічні батальні сцени, барвисті національні костюми та зірковий акторський склад роблять цей фільм привабливим для найрізноманітнішої аудиторії.

Роль Богдана Хмельницького відіграв Олексій Петренко. Також участь у зйомках взяли : Богдан Ступка, Олександр Бондаренко, Богдан Бенюк, Сергій Романюк та інші.

Кадр з серіалу “Чорна рада”.

Цікавий факт : У певний період роль Богдана Хмельницького мав виконати російський актор Василь Лановий, який стверджував ніби він залюбки зіграє свою роль українською та вихвалявся що «для нього грати українською труднощів не складає»; однак врешті Лановий відмовився грати Хмельницького у Чорній раді зі страху «уславитися антиросійським актором» й цю роль виконав український актор Олексій Петренко.

Екранізовані твори сучасних авторів

З новим поколінням письменників з’являються й інші художні підходи до відображення сучасності та новий погляд на національні проблеми. Українські автори сучасники, як і їхні попередники, активно звертаються до соціальних, політичних та культурних тем та створюють твори, які формують національну ідентичність. Проте ці теми трохи змінюються, осучаснюються. Найактуальнішою з них є   тема повномасштабного вторгнення  та війни на сході України, також багато письменників висвітлюють болі та страждання людей, які живуть в зоні бойових дій. Та, окрім висвітлення національних проблем, сучасники звертаються й до не менш актуальних проблем суспільства :  корупція у судах, поліції; соціальне розшарування; відсутність рівності і справедливості; екологічні проблеми. Завдяки екранізаціям, ці твори отримують нове життя на екрані, знайомлячи ширшу аудиторію з актуальними питаннями нашого часу.

Екранізація літературних творів сучасних українських письменників дозволяє переносити глибокі, іноді складні, проблеми з книжкових сторінок на екран, що дає змогу новому поколінню знайти відгук у власному житті. Відображення соціальних та політичних реалій, гуманістичних тем і пошук національної ідентичності в умовах сучасного світу стали важливими аспектами в екранізаціях таких авторів, як Сергій Жадан, Павло Белянський, Кузьма Скрябін та інші. Ці адаптації не лише наближають літературні твори до сучасної аудиторії, а й відкривають нові перспективи для культурного діалогу та взаєморозуміння між поколіннями. Розглянемо екранізації сучасних творів:

Я працюю на цвинтарі

«Я працюю на цвинтарі» - художній фільм (його часто називають чорною комедією), знятий режисером Олексієм Тараненком у 2021 році. Сценарій фільму базується на однойменній бестселлері «Я працюю на цвинтарі» блогера та письменника Павла Белянського – наразі воїн ЗСУ. У широкий український прокат фільм вийшов 15 вересня 2022 року.

За сюжетом головний герой Саша – виготовляє та ставить пам’ятники. Він не відчуває радості, не хоче спілкуватися з людьми. Окрім замовників та могил, його оточує цинізм, іронія та кримінальні зіткнення. Через зміну порядного та шановного директора на нового – жлоба у бордовому костюмі, який не гидує відверто бандитськими методами досягати свої цілі, спокійні дні головного героя закінчилися. Завдяки сарказму та чорному гумору автори не насміхаються зі смерті – вони ставлять в противагу їй життя.

Актори першого плану : Віталій Салій, Ганна Іванова, Вікторія Городецька. Акторів дркгого плну відіграли : Віктор Жданов, Ігор Цішкевич, Олена Леснікова, Євген Олійник, Максим Донець, Андрій Ісаєнко, Олексій та інші.

Фільм отримав нагороду у категорії «Найкращий повнометражний фільм» на Мюнхенській кінопремії.

Кадр зі стрічки “Я працюю на цвинтарі”.

Картина стрічки – тьмяна, зображує депресивний настрій головного героя.

Цікавий факт : У фільмі є сцена, де героя, якого грає Віктор Жданов, закопують живцем. Актор вирішив виконати цей епізод самостійно, хоча на майданчику був каскадер. При температурі +10°C Віктора накрили шаром землі завтовшки 15–20 сантиметрів, і він перебував під ним майже хвилину. Попри труднощі, зйомки пройшли успішно, але сцена відкопування героя так і не потрапила до фінального монтажу.

Позивний Бандерас

“Позивний Бандерас” – військовий, детективний серіал, в основі якого лежать щоденники  нацгвардійця Сергія Башкова з позивним «Індіанець» та окремі розповіді воїнів АТО. Серіал знятий грузинським кінорежисером Заза Буадзе. Впродовж двох років над сценарієм працювали Сергій Дзюба та Артем Кірсанов. Стрічка вийшла в широкий український прокат 11 жовтня 2018 року.

Події серіалу відбуваються в 2014 році, з початком Антитерористичної операції. Головний герой Антон Саєнко (позивний «Бандерас») – мужній досвідчений військовий, що не показує жодних емоцій. Картина серіалу зображує складну операцію групи українських розвідників у зоні АТО восени 2014 року. Капітан Антон Саєнко з позивним «Бандерас» має не лише знешкодити російського диверсанта на прізвисько Ходок, але й боротися з особистими спогадами, адже дії розгортаються біля його рідного села.

Стрічка підкреслює драматизм вибору між обов’язком, патріотизмом і родинними зв’язками, одночасно показуючи складнощі війни на сході України. Фільм емоційно зачіпає та спонукає до роздумів.

 Головну роль у фільмі виконав актор дніпропетровського театру «Вірим» Олег Шульга. У перші місяці війни на Сході України актор воював у складі добровольчого батальйону, а згодом перейшов до лав Збройних Сил України.

Фільм переміг у номінації найкращий монтаж на премії “Золота дзига”.

Кадр з фільму “Позивний Бандерас”.

Цікавий факт : Зйомки фільму проходили з використанням справжньої військової техніки, а акторський склад пройшов інтенсивну підготовку під керівництвом військових структур.

Я, “Побєда” і Берлін

«Я, „Побєда“ і Берлін» - пригодницька комедія, знята за мотивами однойменної повісті Кузьми Скрябіна. Твір вийшов друком у 2006 році. 2008 року з’явилася аудіо книга, яку начитав сам автор, він пройнятий яскравим відчуттям гумору та веселим настроєм.  Прем'єра стрічки планувалася на березень 2022 року, проте через повномасштабне російське вторгнення була перенесена на 14 березня 2024 року. Режисерка картини – Ольга Ряшна.

Сюжет : 1990 рік, двоє друзів музикант-початківець Андрій та Барт, на старій “Побєді” відправляються в подорож до столиці Німеччини за три дні до концерту. Машину головний герой купив у місцевого художника за 200 доларів, які позичив у сусідки. В серіалі нам показують дикі пригоди дорогою; труднощі, що спіткають хлопців, таку собі ідеологію “молодість пробачить”.  Сюжет зосереджений навколо подорожі, яка змінить життя головних героїв. Більшість сцен обіграні комедійно, враховуючи  жанр фільму, але це не заважає авторам розкрити героїв, особливо Кузьму, означити його цінності та характер.

У фільмі провідні ролі виконали Іван Бліндар, Володимир Гева та Марія Стопник. Ці актори поки що не надто відомі широкому українському глядачеві, тому можна вважати, що для них це дебют у головних ролях.

За другий тиждень прокату фільм «Я, „Побєда“ і Берлін»  зібрав майже 32 мільйони гривень.

Кадр зі стрічки Я, “Побєда” і Берлін.

Цікавий факт : В основі екранізованої повісті — пригоди з життя самого Андрія Кузьменка.

Дике поле

“Дике поле” -  українсько-нідерландсько-швейцарський фільм. За основу фільму взято роман «Ворошиловград» українського письменника Сергія Жадана. Кінокартина є одною з наймасштабніших екранізацій творів Жадана. Для режисера Ярослава Лодигіна це дебютний проєкт. Фільм вийшов в обмежений український прокат 8 листопада 2018 року.

Картина розповідає нам про головного героя - 30-річного Германа, який живе у Харкові та працює "незалежним експертом" — разом з двома товаришами Борисом та Льоликом поглинають гранти, розробляють стратегії для політиків та організовують семінари. Герману доводиться повернутися до свого рідного містечка на Донбасі. Після зникнення старшого брата він змушений захищати сімейний бізнес — стару бензоколонку. Разом із нею йому доведеться оберігати друзів дитинства та своє кохання, протистояти тим, хто поступово захоплює землю, перетворюючи її на безкраї кукурудзяні поля та залізницю, що веде в нікуди.

Автор першоджерела Сергій Жадан та режисер Ярослав Лодигін домовилися розмежовувати стрічку і книгу, проте критики зауважують близькість цих двох робіт.

Головну роль зіграв Олег Москаленко. Окрім цього головні ролі виконають Володимир Ямненко, Олексій Горбунов, Руслана Хазіпова.

Кадр з фільму “Дике поле”.

Цікавий факт : Старобільськ, де відбувалися зйомки основних сцен – рідне місто Сергія Жадана.

Припутні

“Припутні” – український фільм, сюжет якого засновано на п'єсі Романа Горбика «Центр». Стрічка, знята режисером Аркадієм Непиталюком, вийшла в український широкий прокат 28 вересня 2017 року.

Сюжет : Юра, невдаха в амурних справах, захоплений новачок у світі класичної музики та трохи поліглот, вирішує, що настав час змін у його житті. У надії продовжити знайомство з чарівною Свєткою, яка полонила його своєю безпосередністю й короткими шортами, «таксист за покликанням» несподівано опиняється в компанії її матері. Разом вони вирушають у подорож до Припутнів — місця, де немає мобільного зв’язку, панує український колорит, люди говорять простою народною мовою та діють імпульсивно, не надто замислюючись над наслідками. Фільм розповідає про долю трьох жінок, а саме: бабусі, доньки та онуки, чиї долі переплетені, а життя наповнене складнощами і самотністю.

Така собі комедія приховує глибокий сенс, зображує складності долі, конфлікт поколінь, буденність провінційної України. Фільм перестає бути комедією, а після усвідомлення наближеності до реального життя, його ще називають “житєйською трагікомедією”.

Актори, що взяли участь у стрічці: Дмитро Хом'як, Яків Ткаченко, Юліана Ляпкіна, Віталій Гарбузюк, Захарій Новицький.

Фільм займає 86-ту позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

Кадр з фільму “Припутні”.

Цікавий факт : “Припутні” – перший повнометражний  фільм в історії українського кінематографа, де майже всі актори розмовляють суржиком. 

Уроки толерантності

“Уроки толерантності” – драматична комедія вітчизняного виробництва, що вийшла у 2024 році. Режисер стрічки Аркадій Непиталюк екранізував п'єсу «Гей-парад» Ігоря Білиця. Українська прем'єра відбулася 14 лютого 2024 року. Фільм став проривом українського кінематографа, увага до якого розростається з кожним роком.

У центрі сюжету фільму "Уроки толерантності" знаходиться провінційна шкільна вчителька Надія - єдина, хто заробляє гроші для сім’ї. Щоправда, її вчительська зарплатня навряд чи тягне на серйозний дохід. Її чоловік Зеник давно присвятив себе лежанню на дивані з пляшкою пива, тоді як донька Діана мріє про славу акторки, а син Денис — про те, як би побити кожного, кого він вважає геєм. Родина з невеликого містечка поступово занурюється у борги, і Надія вирішує ризикнути. Вона дізнається про програму, яка обіцяє хороші гроші сім'ям, готовим тимчасово прийняти до себе представника ЛГБТ-спільноти, щоб через спілкування зруйнувати стереотипи та розширити свій світогляд.

 "Уроки толерантності" - це не просто фільм, це погляд на сучасну реальність через призму гумору, драми і справжньої любові до життя. 

Кароліна Мруга, що зіграла роль Діани - стала відкриттям для режисера, її взяли практично з диплому Карпенко-Карого. Проте Олександр Ярема та Олена Узлюк, в свою чергу – дуже досвідчені театральні актори, як і Олександр Піскунов, Акмаль Гурезов та Борис Георгієвський, який грав кума. А у фіналі в нас є Ніна Набока – неймовірна акторка.

Незважаючи на намагання зірвати показ фільму невідомими, які обмалювали афішу чорною фарбою та гомофобними висловами - стрічка пробула на великих екранах 4 тижні. Загальні касові збори склали 1 742 732 грн, а кількість проданих квитків сягнула 11 447.

Кадр з фільму “Уроки толерантності”.

Цікавий факт : Весь знімальний процес проходив у невеличкій квартирі біля столичного метро «Дарниця». Підготовка і репетиції в офісі тривали півтора місяця. Творці фільму спеціально обрали такий метод зйомки, як одна сцена – один кадр, тому встигли зняти досить швидко.

Звичайно, українські автори сучасності продовжують звертатися до історичної тематики, з метою зберегти пам’ять про минуле для своїх читачів. Українська історія багата на події, які були довго замовчувані через політичні чи ідеологічні обмеження. Сучасні письменники досліджують ці теми, зокрема Голодомор, національно-визвольні рухи, репресії радянських часів, прагнучи повернути їм заслужене місце в колективній пам’яті.

Екранізації історичних творів сучасників

Червоний

“Червоний” – історичний фільм, знятий за мотивами однойменного роману Андрія Кокотюхи. Режисер – Заза Буадзе, грузинський режисер, який декілька років живе та працює в Україні. Прем’єра кінострічки відбулася 24 серпня 2017 року — на День Незалежності України.

Події розгортаються в 1947 році у сталінському ГУЛАГу. В сюжеті фільму зображено дві сторони світу : український повстанець Данило Червоний та радянський льотчик Віктор Гуров, дві ідеології, яких доля звела в одному таборі. Червоний — із Заходу України. Гуров — зі Сходу. Але Батьківщина в них одна, попри розбіжності в ідеалах. Зрозумівши це, персонажі об’єднуються і вирішують діяти всупереч репресіям. Вони піднімають справжнє повстання в таборі, з метою вибратися на волю.

Актори : Микола Береза, Олег Шульга, Олександр Мавріц, Любов Тищенко, Владимир Шпудейко, Ігор Колтовський, Олег Стефан, Євген Черников.

В серпні 2017 року стрічка була одним з можливих претендентів на висунення від України на ювілейну 90-ту кінопремію «Оскар» Американської академії кінематографічних мистецтв і наук у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою», але врешті не була обраною від України.

Кадр з історичного фільму “Червоний”.

Цікавий факт : Прототипом головного героя став Євген Грицяк , організатор Норильського повстання 1953 року.

Століття Якова

“Століття Якова” - це історичний мінісеріал, знятий за мотивами однойменного роману українського письменника Володимира Лиса.

Екранізація книги була завершена на початку 2016 року, прем'єра мінісеріалу відбулася 30 вересня 2016 року. Над сценарієм 4-серійної драми працював відомий письменник та сценарист Андрій Кокотюха.

В основу сюжету закладено історію життя одного з мешканців Волинського села, що пережив п'ять держав: Російську імперію, УНР, Польщу, гітлерівську Німеччину, сталінський СРСР. Впродовж серіалу, ми спостерігаємо картину трагічного кохання Якова та Уляни, відхід хлопця до Поліського війська,  кохання до польської шляхтянки, війна з німцями, полон і знову війна, велика і особиста трагічна українсько-польська різанина, драматичні повоєнні події. Особливістю сюжету є розгортання подій паралельно у минулому та сьогоденні.

У зйомках взяли участь відомі українські актори театру та кіно : Роль літнього Якова виконав заслужений артист України Станіслав Боклан, а молодого — заслужений артист України Роман Луцький. Також у серіалі зіграли відомі акторки Наталія Доля, Ганна Топчій, Людмила Загорська та інші.

Роман, за мотивами якого була відзнята картина, є лауреатом української премії «Коронація слова».

Кадр зі стрічки “Століття Якова”.

Картина серіалу показує естетику українського села, справжній побут, традиції та цінності українців.

Цікавий факт : сценарист хвилювався через екранізацію роману, адже боявся не зберегти ідеї, які автор заклав у свій твір.

І будуть люди

“І будуть люди” – драматичний серіал-епопея, екранізація однойменного роману Анатолія Дімарова. Зйомки серіалу стартували у вересні 2019 року, а завершилися - у січні 2020 року, режисером проєкту став Аркадій Непиталюк. Серіал складається з 12-ти серій, кожну з якої присвячено окремому персонажу.

Він побудований у формі саги, зображаючи складні етапи XX століття через призму життя звичайних селян: Першу світову війну, революцію, прихід радянської влади, розкуркулення, голодомор-геноцид. Кожен з героїв по-своєму зустрів ці зміни, з погляду своєї правди, але всіх їх об’єднувало бажання жити, любити і знайти своє місце в новому вимірі історії. Історичні події в серіалі переплітаюся з сьогоденням, тому він викликає сильні емоції у глядачів.

У серіалі знялися як відомі майстри кіно і сцени – Віктор Жданов (роль Свирида Івасюти), Остап Дзядек (Оксен Івасюта), Акмал Гурезов (Василь Ганжа), так і молоді актори: Катерина Григоренко (Олена та Олеся Івасюта), Олена Борозенець (Таня Світлична), Костянтин Темляк (Олег Мирославський) та ін.

Загалом на ютубі 12 серій за перші три дні сукупно зібрали 1,7 млн переглядів, а за перші два тижні — 3,2 млн переглядів.

Кадр з серіалу “І будуть люди”.

Цікавий факт : Задля зйомок серіалу біля села Барахти на Київщині навмисне було збудоване унікальне поселення — хутір Івасют, до якого навіть довелося прокласти дорогу.

Гетьман

“Гетьман” – історико-драматичний фільм, знятий на основі однойменного кінороману 2013 року Віктора Веретеннікова. Режисер – Валерій Ямбурський, в український прокат стрічка вийшла 29 жовтня 2015 року.

Фільм розповідає про людину, яка змінила хід історії, зробила свою батьківщину незалежною – Богдана Хмельницького та його трагічну любов до польки Гелени Чаплинської. Події розгортаються, починаючи з 1647 року і показують період повстання українського козацтва проти польської шляхти, яке спровокував чигиринський підстароста Данило Чаплинський, котрий, за відсутності Богдана Хмельницького, здійснив напад на його хутір у Суботові, викрав його дружину Гелену Чаплинську та побив його сина Тимоша.

Сценарій фільму сильно відрізняється від кінороману, на сюжеті, якого він базується. Режисер стрічки переробив роман аби усунути недостатню драматургічність характерів героїв та серіальний відтінок діалогів.

Актори 1-го плану : Костянтин Лінартович, Фатіма Горбенко, Сергій Калантай, Наталка Кобізька, Станіслав Лозовський, Владислав Ямбурський, Михайло Голубович, Владислав Мамчур, Андрій Ісаєнко, Михайло Жонін.

У 2016 році фільм було номіновано на Премію НСКУ у номінації «Найкращий ігровий фільм-2015».

У 2017 році фільм було висунуто на Шевченківську премію у номінації «Кіномистецтво» з подання ГО «Науково-методологічна комісія з журналістики та інформації».

Кадр з фільму “Гетьман”.

Цікавий факт : Над фільмом працювало двоє сценаристів : перший – Олександр Будьонний, який зрештою відмовився від екранізації. Другий - Ямбурський, він продовжив роботу Будьонного по створенню сценарію і за власними зізнанням «зумів усунути серіальність діалогів книги-першоджерела».

Замість підсумків

Як бачимо, не зважаючи на деякі сюжетні зміни, творці фільмів завжди намагаються зберегти відповідність до оригіналу, пам’ять про першоджерело. Екранізація українських творів є неабияким інструментом культурного розвитку, національного самовираження та міжнародного визнання. Візуальний формат кіно дозволяє донести українські літературні шедеври до значно ширшої аудиторії, зокрема до тих, хто не є активними читачами. Це допомагає зберігати інтерес до національної літератури й надихати нові покоління на знайомство з її творами.

Екранізації забезпечують актуалізацію як вже здається давно забутих тем : історії, традицій та світогляду українців. Через кіно ці цінності поширюються не лише в межах нашої країни, а й за кордоном.

Екранізації стають основою для створення якісного вітчизняного кіно, яке може конкурувати на міжнародній арені. Вони залучають талановитих акторів, режисерів і сценаристів та сприяють зростанню української кіноіндустрії. Тож пам’ятаймо, екранізуймо, дивімося.