Його ім’я не таке відоме, як Тесли чи Едісона, але саме він розробив систему електрифікації рейкового транспорту, яку потім використали у всьому світі.

У цьому матеріалі  ПравдаТУТ News розповімо, хто такий Піроцький, як виникла ідея електричного трамвая, та чому його вклад у світову інженерію вартий уваги.

Біографія та походження

Федір Піроцький народився в селі Сенча Лохвицького повіту Полтавської губернії (нині — Полтавська область, Україна) у родині шляхтичів, які походили зі старовинного роду реєстрових козаків. Його батько, Аполлон Піроцький, був військовим лікарем. Початкову освіту Федір отримав вдома.

Вищу військову освіту він здобув, закінчивши Костянтинівський кадетський корпус та Михайлівську артилерійську академію у 1866 році. Після цього проходив службу в артилерійських військах у Києві.

Під час служби в Києві Піроцький зацікавився електротехнікою. Вивчав її за підручниками та науковими журналами. Тоді ж чоловік познайомився з видатним електротехніком Павлом Яблочковим — винахідником дугової електричної лампи. Одного разу, прогулюючись із ним, Піроцький розмірковував над мінусами міського транспорту з кінною тягою. У його уяві виростала картина перенаселених міст, де зростаюча кількість коней та карет тільки погіршувала ситуацію.

Якщо цивілізація буде розвиватися як зараз, у містах жити буде просто неможливо. Ну подивіться, карет треба усе більше. За кіньми і зараз не встигають прибирати. З мостовими проблема – навіть граніт стирається підковами та залізом. До цієї картини сумної можу додати тільки тьму. Думаю, спасіння в електриці, точніше в електричній тязі, - сказав Піроцький. 

Перші кроки до електрифікації транспорту

У 1876 році Піроцький провів перші експерименти з електричною тягою на закинутій гілці залізниці біля станції Сестрорецьк. Він розробив проект передачі електроенергії по залізному дроту, закріпленому на дерев'яних стовпах, з використанням рейок як провідників.

12 квітня 1880 року на першій спеціальній електротехнічній виставці в Петербурзі Піроцький представив свої проекти та доповідь «Передача електроенергії на необмежені відстані за допомогою гальванічного струму (провідники рейки та кабель)», обґрунтувавши їх використання для руху поїздів. Він пояснював принцип роботи електричних трамваїв і доводив, що використання струму для залізничного транспорту може стати проривом у галузі міського сполучення. Винахідних наголошував, що перехід на електроенергію зробить рух швидшим, комфортнішим і значно дешевшим. Крім того, зникне одна з головних проблем тогочасних міст — велика кількість гною на вулицях, що була наслідком використання коней. 

Перший електричний трамвай у світі

Федір Піроцький не зупинився лише на теоретичних розрахунках — він прагнув втілити свої ідеї в життя. Улітку 1880 року він узяв стандартний двоярусний вагон кінної залізниці, який вміщував 40 пасажирів, і переобладнав його на електричну тягу. Вагон важив понад 6,5 тонн, а живлення отримував через контактні рейки.

22 серпня 1880 року на вулицях Петербурга відбувся перший в історії людства заїзд електричного трамвая. Він розганявся до 12 км/год і вміщував 40 пасажирів. 

Попри успішні експерименти, його спроби модернізувати кінні трамваї в Росії не отримали підтримки. Причина була суто економічною: усі центральні вулиці вже перебували в довгостроковій оренді у власників конки. Вони не бажали втрачати прибуток і виступили проти заміни кінного транспорту на електричний. Крім того, переобладнання залізниці вимагало значних фінансових вкладень.

Міжнародне визнання

Однак ідеї полтавського винахідника зацікавили німців. У 1879 році на спеціальній виставці в Берліні компанія Siemens представила експериментальний електропотяг. Він складався з окремого локомотива та платформ для пасажирів, які сиділи спинами один до одного. Спочатку це був лише виставковий атракціон, створений на основі досліджень Федора Піроцького. Проте ця демонстрація привернула увагу Карла фон Сіменса, брата засновника компанії, який зацікавився розробками українського винахідника й розпочав із ним спілкування.

У 1882 році компанія Siemens запустила лінію електричного трамвая в австрійському містечку Мьодлінг, неподалік Відня. За кордоном ідеї Федора Піроцького знайшли підтримку та визнання. 

Майже через 10 років, у лютому 1891 року, київська міська влада надала генералу та підприємцю Аманду Струве дозвіл на будівництво першої трамвайної лінії. Уже через шість місяців на Володимирському узвозі проклали рейки, а 1 червня 1892 року в місті офіційно запустили електричний трамвай.

Місцева газета «Кіевлянинъ» писала про цю подію так:

Рух пасажирського транспорту на електричній залізниці розпочався. Вагонів завжди повно, а багато пасажирів неодноразово їздять узвозом туди й назад, захоплюючись новою технологією, що стала важливим кроком для Києва.
 

Ще за життя Федора Піроцького електричні трамваї почали курсувати й в інших українських містах, зокрема в Дніпрі, Кропивницькому та Житомирі. 

У Москві ж перший електричний трамвай з’явився лише у 1899 році, а в Санкт-Петербурзі – узагалі в 1907 році.

Останні роки Федора Піроцького

Попри вагомий внесок у розвиток електротранспорту, доля Піроцького склалася драматично. Наприкінці своєї військової кар’єри він обіймав посаду полковника в Івангородській фортеці, що входила до складу Варшавського військового округу. Однак у 1888 році його несподівано звільнили зі служби достроково — всього за кілька місяців до завершення 25-річного терміну, який би дозволив йому отримати максимальну пенсію. Це рішення стало для винахідника серйозним ударом.

Розчарований та обурений, Піроцький повернувся в Україну, сподіваючись оселитися у маєтку свого дядька на Херсонщині, який перейшов йому у спадок. Однак через бюрократичну плутанину з документами – у його прізвищі зробили помилку, записавши "Пероцький" замість "Піроцький" – він не зміг довести своє право власності. Після тривалих судових суперечок маєток так і не перейшов до нього, залишивши винахідника без житла.

Тоді ж Піроцький оселився в невеликому готелі «Афіни» в Олешках. Там він провів свої останні роки, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі.

12 березня 1898 року його знайшли мертвим у кімнаті готелю. Місцева газета «Південь» згодом написала, що при ньому не виявили жодних грошей, а похорон організували в борг — оплатили його знайомі, продавши особисті речі винахідника з аукціону. Виторг склав усього 65 рублів.

Висновок

Росія протягом століть намагалася стерти імена українських винахідників та науковців, видаючи їхні здобутки за власні. Так сталося і з Піроцьким — у радянській і російській історіографії його називали просто «російським інженером», замовчуючи його українське походження. 

Саме тому важливо вивчати власну історію, щоб раз і назавжди відокремитися від російських міфів та маніпуляцій.

Юлія Педюк - pravdatutnews.com