Фото: depositphotos

В Україні Геловін поступово перетворився на звичне культурне явище. Тематичні костюми, декорації у формі гарбузів і маскаради стали частиною жовтневих подій у школах, офісах, торговельних центрах і громадських просторах. Для більшості – це розвага, елемент сучасної культури та маркетингу. Водночас для значної частини суспільства свято залишається суперечливим – насамперед через його символіку, пов’язану зі смертю, містикою та потойбіччям.

Щороку наприкінці жовтня суспільство повертається до дискусії: чи можна святкувати Геловін християнам, чи не суперечить це вірі, як саме Церква трактує власне ставлення до подібного.

Щоб отримати виважену позицію, PravdaTUT News звернулися по коментар до старійшини Церкви. Ми запитали, як духовенство ставиться до популярності Геловіну, чи вважається участь у вечірках або перевдягання у химерні образи гріхом, як вірянам залишатися в гармонії зі своєю вірою та чи існує безпечна духовна альтернатива святу.

Походження Геловіну: від стародавніх вірувань до сучасної традиції

Свято Геловіну має багатовікову історію, що бере початок у дохристиянських обрядах. Його корені пов’язані з кельтським святом Самайн, яке відзначали наприкінці жовтня. Для кельтів це був період переходу між літом і зимою – час, коли, за їхніми віруваннями, стиралася межа між світом живих і мертвих. Люди запалювали вогнища, щоб захиститися від злих духів, і вдягали маски, аби ті не впізнали їх серед живих.

З утвердженням християнства традиція трансформувалася. 1 листопада Церква почала відзначати День усіх святих, а ніч напередодні отримала назву All Hallows’ Eve – «надвечір’я Всіх святих». Згодом саме ця назва скоротилася до «Halloween». У сучасному вигляді свято поєднало в собі риси давніх язичницьких обрядів, середньовічних вірувань і світської культури.

У ХХ столітті Геловін набув комерційного характеру. Маскаради, костюми, гарбузові ліхтарі та вечірки стали частиною масової культури, а в останні десятиліття – популярною подією в Україні. Та попри розважальний формат, свято зберегло символіку, що апелює до тем смерті, демонів і містики, через що викликає неоднозначну реакцію з боку духовенства.

Геловін в Україні

В Україні Геловін прижився відносно нещодавно, але швидко набув масштабів масового культурного явища. Спершу свято сприймали як західну екзотику, проте вже за останнє десятиліття воно стало невід’ємною частиною жовтневих подій у різних містах.

Соціальні мережі та бренди активно підтримують цю тенденцію: з’являються тематичні зйомки, акції, декорації з гарбузами та мотиваційні слогани у стилі свята. Для більшості українців Геловін – це спосіб розважитися, змінити звичну атмосферу та долучитися до світових трендів.

Водночас значна частина суспільства сприймає цю традицію обережно. Християнські спільноти наголошують, що в центрі популярного свята залишається тематика смерті, страху та демонічних образів. Тож питання – чи можна святкувати Геловін християнам – щороку залишається актуальним і викликає нову хвилю обговорень у медіа та релігійних колах.

Що каже Церква про Геловін: думка духовенства

Позиція Церкви щодо Геловіну не є однозначною. Духовенство радить не сприймати свято як суцільне зло, а розуміти його у контексті християнського світогляду. Про духовний вимір свята PravdaTUT News поспілкувалася зі старійшиною Церкви Романом Морозовим.

Коріння свята – християнське, а не демонічне

Роман Морозов наголошує, що ще задовго до сучасного Геловіну існували Ніч усіх святих (All Hallows’ Eve) та День усіх святих (All Saints’ Day).

Традиційно більшість церков реагує на Геловін різко – називаючи його “бісовщиною” чи “дияволщиною”. І в цьому є раціональне зерно. Але я не схильний драматизувати, – зазначає старійшина. – Коріння цього свята передусім християнське, а не демонічне.

За його словами, протягом століть християни вшановували померлих — святих і праведників, «хмару свідків», що пішли перед нами. Саме слово Halloween походить від hallowed – «освячений». Хоча сенси з часом спотворилися, первісна суть – пам’ять і святість життя – залишилася.

Не костюм грішний, а намір

Духовенство закликає розрізняти форму і зміст. Самі по собі костюми, гарбузи чи вечірки не є злом, якщо в них не вкладається демонічний підтекст.

Як казав апостол Павло: “Я знаю та впевнений у Господі Ісусі, що ніщо саме в собі не є нечистим; тільки для того, хто вважає щось за нечисте, для того воно нечисте” (Рим. 14:14), – цитує він.

Водночас старійшина зазначає: не костюм є гріхом, а намір. Якщо це іронія, театральна гра чи просто жарт – шкоди немає. Але якщо хтось свідомо заграється з темрявою, викликає духів або вірить у магічні сили – це вже духовна небезпека.

Християнин має бути відкритим до культури, але вірним вірі

У глобалізованому світі християни не повинні боятися культурних впливів. «Світ глобальний, і культурні традиції перетікають одна в одну», – зазначає він. Християнин, за словами старійшини, має не уникати культурних форм, а переосмислювати їх у світлі своєї віри.

Головне – не судити, а свідчити: показувати, що кожен народ і звичай може бути переображений благодаттю, коли в центрі – любов і світло, – підсумовує він.

Смерть втратила своє жало

Говорячи про духовний зміст Геловіну, Роман зазначає: свято не обов’язково має бути святом страху. Навпаки, воно може стати нагадуванням про перемогу життя над смертю.

Є щось глибоке в тому, щоб навчитися посміятися зі смерті та страху – не для знецінення, а щоб нагадати собі, що є сила, вища за смерть. Христос уже переміг її на хресті. Ми знаємо, що смерть втратила своє жало, – каже він.

На думку старійшини, навіть у такому форматі святкування може бути привід для духовного переосмислення –  не страху, а радості й надії.

Геловін під час війни: нагадування про цінність життя

Роман Морозов зазначає, що в умовах війни Геловін для українців набуває іншого змісту.

Коли країна щодня переживає справжні втрати, це свято не має бути святом страху, – каже він. – Навпаки, воно може нагадувати про цінність життя, про перемогу добра над темрявою і про тих, хто вже належить до тієї “хмари свідків” – наших загиблих героїв, які надихають жити по-справжньому, попри біль і страх.

Саме в цьому контексті первісна суть Геловіну – пам’ять і святість життя – повертається до свого справжнього змісту. Це не про демонів чи жахи, а про усвідомлення того, що навіть у темні часи світло має залишатися всередині людини.

Соцмережі про Геловін

У соціальних мережах Геловін щороку стає темою активних дискусій. Для одних – це яскрава осіння традиція, для інших – загроза духовним цінностям.

Чимало користувачів закликають відмовитися від святкування, адже для свято з елементами містики та демонічних образів є несумісним із вірою. «Батьки, пояснюйте дітям, що Хелловін – велике зло! Бережіть себе і своїх дітей від цього. Не грайтесь із цим!» – пише одна з користувачів Threads. 

Водночас інші користувачі сприймають Геловін із гумором і самоіронією, наприклад: «Ситуація. Обом впадло прибирати квартиру:
— Давай приберемо павутину?
— Та не, давай залишимо.
— Чому?
— Так Геловін же скоро :)
Сміємося!».

Такі публікації набирають тисячі лайків і репостів, перетворюючи свято на легкий спосіб розрядити осінню напругу.

Зрештою, онлайн-дискусія про Геловін відображає ширшу картину суспільних настроїв: між прагненням радості та потребою зберігати духовну рівновагу навіть у часи війни.

Альтернатива Геловіну: вечір світла, пам’яті та вдячності

Попри суперечки довкола Геловіну, в українському суспільстві поступово з’являються інші, світліші способи відзначати цей день. У різних містах замість тематичних вечірок проходять благодійні акції, кінопокази чи сімейні зустрічі, присвячені пам’яті тих, хто пішов із життя.

Все більше людей відмовляються від образів демонів і вампірів, натомість обирають символи добра – ангелів, святих чи історичних постатей, які уособлюють мужність і світло. Такий формат отримав назву вечір світла або вечір вдячності – подія, покликана не лякати, а надихати.

Дехто цього дня запалює свічки в пам’ять про загиблих захисників, ділиться історіями про близьких або просто проводить час у родинному колі. Це не протест проти Геловіну, а спроба повернути сенс дню, що історично був пов’язаний із пам’яттю про святих і перемогою добра над смертю.

Такі ініціативи демонструють, що навіть у глобальних традиціях можна знайти місце для власної культури та духовності. Бо головна ідея не у відмові від свята, а у виборі світла, яке перемагає темряву.

Геловін – це не лише маскаради й комерційні образи, а явище, у якому перетинаються культура, віра й пошук сенсів. Церква не закликає до заборон, а радше нагадує про відповідальність за внутрішній вибір. Усе залежить не від зовнішніх символів, а від того, який зміст людина вкладає у власні дії.

Для когось Геловін – це розвага, для когось – духовна межа. Але головне – не дозволяти страху чи темряві визначати наш світогляд. Бо християнська віра завжди говорить про перемогу життя над смертю, світла над пітьмою, любові над страхом.

До слова, Дональд і Меланія Трамп роздали дітям солодощі на Геловін. Подружжя зустрічало сотні дітей у костюмах і роздавало солодощі під музику Майкла Джексона.

Юлія Корній - pravdatutnews.com