Чому люди часто соромляться себе: 7 установок, які можуть тягнутися з дитинства
Фото: pexels
Відчуття, що людина постійно говорить або робить щось недоречне, може змушувати її надмірно контролювати себе, уникати спілкування та сумніватися у власній поведінці.
Як пише Your Tango, одним із чинників такого стану можуть бути установки, сформовані ще в дитинстві. Водночас вони не є єдиною можливою причиною постійного сорому.
«Зі мною щось не так»
Якщо дитину часто сварили за те, що вона занадто гучна, активна, емоційна чи поводиться «не так, як треба», вона може поступово сприйняти критику як оцінку власної особистості.
У дорослому віці це іноді проявляється постійним самоконтролем і страхом виглядати дивно або недоречно.
«Я занадто емоційний»
Знецінення емоцій також може впливати на ставлення людини до себе. Дитина, яку регулярно називали «драматичною» або надто чутливою, може навчитися соромитися власних реакцій.
Через це навіть звичайний прояв співпереживання, смутку чи радості у дорослому віці може здаватися їй надмірним.
«Краще мовчати»
Якщо дитину перебивали, висміювали або постійно просили не говорити, з часом вона може почати уникати висловлення власної думки.
У дорослому віці така людина може довго обдумувати кожну фразу, боятися сказати щось «неправильне» або мовчати навіть тоді, коли хоче долучитися до розмови.
«Любов потрібно заслужити»
Ще однією можливою установкою є переконання, що прийняття залежить від поведінки.
Якщо дитина отримувала більше тепла й уваги лише тоді, коли була слухняною, допомагала або відповідала очікуванням дорослих, вона може звикнути ставити потреби інших вище за власні.
У майбутньому це іноді проявляється страхом розчарувати близьких та прагненням постійно їм догоджати.
«Я маю впоратися сам»
Діти, які рідко отримували підтримку або чули, що повинні розв’язувати проблеми самостійно, можуть почати сприймати прохання про допомогу як слабкість.
Навіть у складній ситуації вони здатні уникати підтримки, побоюючись стати для когось тягарем.
«Мої потреби не такі важливі»
Коли бажання та почуття дитини систематично ігнорують, вона може звикнути до думки, що її потреби не мають великого значення.
Через це у дорослих стосунках людина іноді терпить байдужість або нехтування, не вважаючи це достатньою причиною для невдоволення.
«Я займаю забагато місця»
Деякі люди соромляться навіть привертати до себе увагу. Їм може здаватися, що вони надто багато говорять, потребують забагато часу чи емоційної підтримки.
Таке переконання може проявлятися не лише у спілкуванні, а й у мові тіла – бажанні стати менш помітним, опущених плечах або закритій позі.
Водночас постійний сором може мати різні причини та не обов’язково пов’язаний лише з вихованням. На його появу можуть впливати характер людини, пережитий досвід, соціальне оточення та інші психологічні чинники.
До слова, чи можна зберігати картоплю в холодильнику: експерти пояснили правильний спосіб.
Юлія Люшньова - pravdatutnews.com
