«Живі ляльки».

Уважно не придивляючись, можна подумати, що це однорічна малеча. Та насправді перед вами авторські ляльки. Виготовляє їх мешканка Давидова Галина Кіт. Називається таке мистецтво реборнінг, коли лялька максимально нагадує живу дитину.  Створенням власне таких  реборнів жінка займається вже другий рік.

Лялькарка Галина Кіт розповідає: «Мені потрібно було, щоб почати я мусила купити одну, другу третю ляльку, щоб я зрозуміла, яким воно має бути. Основний акцент тут на чому, щоб воно було реалістичним, нагадувало дитину і було схожим на дитину як по відчуттям ззовні, щоб ти береш  дитину і відчував, що воно є як дитина».

Реалістичне відтворення дитячого образу справа не з легких. Основні деталі, тобто об’ємні вінілові форми майстриня замовляє з-за кордону, потім ретельно покриває спеціальною фарбою. Галина зазначає: щоб руки, ноги та обличчя виглядали максимально природно інколи доводиться накладати до сорока шарів фарби. Вимальовує все до найменших дрібниць: усі згини на ручках та ніжках, не забуває і про вени.

«Накладаю 7 слоїв і це просто такий колір шкіри, і тоді я починаю мраморність оцю робити, потім починаю відтіночки-складочки робити, ротик і так далі», - Галина Кіт, лялькарка.

Робота над віями, бровами та волоссям також вкрай кропітка. Такі деталі майстриня вправно та обережно проколює спеціальною голкою. Далі волосся обробляє спеціальним розчином та вкладає гребінцем, а із внутрішньої сторони закріплює клеєм.

«Коли ми все прошили, волоссячко пролазить на 3-5 мм всередину і ми наливаємо туди клею і просто тою штукою», - зазначає Галина Кіт.

Цікавим є те, що вагу реборну Галина намагається робити такою ж, як і має бути у дитини у певний вік.

«Наповнення всередині – це є синтепух, синтепон, ну краще синтепух все-таки щоб це було. А тут ми даємо такі гранули – це такий скляний гранулят, теж його приходиться купляти, щоб воно по вазі нагадувало нам дитинку», - Галина Кіт.

Щоб виготовити реборна, потрібно не одну годину і не один день над нею посидіти. У Галини на це йде від двох тижнів до декількох місяців. Варто зазначити, що таке хобі – задоволення не з дешевих.

Лялькарка Галина Кіт підраховує: «Найменше – це дві тисячі, щоб повністю все вкластися, це ти купляєш заготовку – руки, ніжки, голова, а там починається цей самий гранулят, синтепух ти мусиш купити, тільце щоб пошити, магнітики воно йде, волоссячко, клей».

Ляльки Галини замовляють люди з усієї країни. Купують не лише на подарунок дітворі, інколи їй висилають світлини своєї малечі і просять відтворити образ власної дитини на ляльці – такі забаганки виконувати майстрині набагато важче. Має лялькарка ще одну мрію - виготовити ляльку-ембріон.

Лялькарка Галина Кіт зазначає: «Там в 6 тижнів вагітності, коли жінки роблять аборт у такому терміні, вони не уявляють, думають там просто згусточок чи ще якась штука, а от на долонці можна намалювати ту венку, ніби дійсно ембріончик».  

Додамо, що  першими такі ляльки реборни з’явилися у сполучених штатах у 90-х роках, спершу їх також виготовляли як хобі.  Зараз такі «живі» іграшки звичне явище і для України. Та здебільшого продають їх на просторах інтернету, бо не всі іграшкові крамниці ризикують поповнювати свої прилавки такими аж занадто реалістичними малюками.

Авторка: Валерія Паненко

Слідкуй за нами на Facebook, Telegram, Youtube і знай Правду.