У Підрясному поблизу Львова Віктор Шельвінський на території власного дому створив справжній пернатий рай. Голуби, павичі, папуги, качечки та сови. Сюди потрапляють крилаті з дикої природи, які травмувалися, або ж постраждали в інший спосіб.  

"Всі дикі пташечки, якщо це молоде, воно вирощується до певного розміру, адаптується до середовища, до їди і випускається в дику природу. Ті пташечки, які не здатні до життя самостійно в природі там в силу травмування і різних тяжких обставин, то вони передаються в Галицький національний парк", - розповів засновник Центру реабілітації для диких та екзотичних птахів, Віктор Шельвінський.

Зараз у центрі живе близько 250-ти крилатих. Та на утримання усіх потрібно чимало коштів, каже Віктор. І хоча є чимало небайдужих, які допомагають її утримувати, та все ж з власної кишені доводиться виділяти не малу копійку.  

"В залежності від того,  який це місяць в сезоні, які це пташечки і яка їх кількість. Давайти порахуєм так, інакше, якщо пташечка з'їдає в день 20 грамів того самого мучного черв'яка, а кілограм коштує 350 гривень", - зазначив засновник.

Тоді як нового знайду сюди привозять ледь не щодня. Як от це совеня, яке привезли з Брюховичів. 

"Знайшли її в себе у вентиляційному отворі. Пташечки в такому віці вже починають перелітати. Батьки кличуть і вони починають вилітати. Можливо вони в тій домівці й жили. Я думаю, що через місяць часу це буде повністю самостійна вільна особина, яка полетить назад у Брюховичі", - зізнався чоловік. 

Та справжньою перлиною центру є пернаті красені, які вміють розмовляти.

"В нас є сороки, ворони, граки, шпаки, сойки. Це ті пташечки, які доповнюють свою пісеньку чужорідними звуками для них. Через що вони кажуть Наталя, Ваня, Оля. І це є їхня пісень, яку використовують хлопчики для покращення куплетів. Цим самець сойки приваблює самочку до гніздового процесу", - додав Віктор Шельвінський.

Віктор за освітою ветеринар. Нам чоловік розповідає: почав захоплюватися тваринами, а особливо птахами, ще з раннього дитинства. 

"Першою з'явилася синичка в хаті, яку принесла прабабуся. Вона була травмована? Так, це була зима, був високий сніг і мене не випускали гуляти, мені було дуже сумно, і коли там на 3 день з того сидіння в хаті прабабуся принесла цю синичку, стало набагато веселіше. Я думаю, може з того часу і заразили мене", - зізнався засновник Центру реабілітації для диких та екзотичних птахів.

І так чоловіка не відпускає таке захоплення ось уже два десятки років.