Дмитру Гудзику було лише 25 років. У 2014-му був призваним на військову службу. Згодом, під час оборони донецького аеропорту пішов водієм-механіком добровольцем. А 20 січня 2015 року трагічно загинув унаслідок вибуху.

Він повідомив рацією: "Я горю, дистанціюватися не можу". Йому дали завдання дотягнути до радіолокаційної станції. Там ми змогли б його забрати. Він не доїхав буквально 200-300 метрів, здетонував БК і вони загинули, - розповів старшина ЗСУ, командир взводу матеріального забезпечення Віталій Гнатенко.

Через місяць тіла Дмитра та його побратимів вдалося вивезти із території Донецького летовища. Загиблого вдалося ідентифікувати, втім спочатку рідні не впізнали тіло.

Було дійсно підтверджено за ДНК. Дружина, рідні, родичі, близькі, друзі надіялися, як і всі родини надіються, що він ще живий і повернеться додому, - зазначив начальник групи цивільно-військового співробітництва Роман Сегейда.

Тоді Дмитра поховали на Краснопільському цвинтарі міста Дніпро, як тимчасово невстановленого захисника України. Нині, перед перепохованням з кіборгом попрощалися у Львові на території 80-ої окремої десантно-штурмової бригади, та з великим болем пригадали справжній героїзм молодого захисника.

Усім страшно. Звикнути неможливо, коли ти розумієш, що можеш загинути. Але при цьому зібрати всі нерви у кулак і виконувати свої бойові завдання. Таке не багатьом дано. Дмитро був з тих людей. Коли я приходив і ставив завдання, він спокійно, мовчки, без роздумів піднімався і їхав…вчергове, - заявив старшина ЗСУ, командир взводу матеріального забезпечення Віталій Гнатенко.

Додамо, що Дмитра Гудзика нагородили нагрудним знаком "За оборону Донецького аеропорту" посмертно. Поховали кіборга нині на Батьківщині, у місті Белз, що на Львівщині.