«Штурм», саме так за наполегливий характер побратими називають Володимира Правосудова. Чоловік був учасником обох майданів та після другого майже одразу вирушив на Схід добровольцем, боронити свою країну. Уже згодом, через кілька років, добровольчий батальйон «Айдар» приєднався до лав ЗСУ. Чоловік пригадує, як два роки поспіль захищав з побратимами свою землю від окупанта. 

Літо 2014-го було пекельним. Червень-липень ми ще воювали проти лугандонів, так звані ті ополчення всі ці шахтарі і трактористи. Було легше. А коли вже взяли Новосветловку, Хрещовате це  десь 15-17 серпня, вже втрати були. І побачили, що повна йде агресія, і псковські десантники були, і буряти, кого ми тільки не поховали, — розповідає Володимир Правосудов, доброволець. 

Та найпекельнішим місцем на передовій для Володимира все ж був Луганський аеропорт.  

То було найважче, бо ми в оточенні, аеропорт в оточенні, Георгіївка в оточенні. А 300-тих і 200-тих треба було відвозити в Луганський аеропорт в бункер. І це найважче. Бо коли зі своїми побратимами, то загинув чи поранений. А коли колона біженців позбиралась, москвичі, діти все просто розстріляли колону на наших вантажівках, — зазначає Володимир Правосудов.

Чоловік двічі потрапляв з передової на лікарняне ліжко, після другого поранення його комісували. Та всі ці роки він й далі не полишає фронт.  От тільки тепер Володимир забирає зі Сходу на Львівщину тіла загиблих українських воїнів.  

Останніх 5 років привозимо 200-х з Львівщини, ховаємо з усіма почестями, допомагаємо з документами родинам, бо є багато нюансів. Скажу такий випадок: привезли сина, в мами інсульти, в тата інфаркт і ховати вже не було кому, — ділиться Правосудов.

Чоловік зізнається, ще з юних років почав захоплюватися військовою історією. Тож й не дивно, що саме з його легкої руки у Львові функціонує перший приватний музей. Тут можна побачити однострої, обмундирування та зброю іще з часів Київської Русі та до сучасності.  

Стало цікаво, чому так, а не так. Захопило, а потім вже коли став трошки на ноги, бізнес з’явився, заробляв і вирішив, що треба збирати, — пояснив Володимир Правосудов. 

Серед іншого тут і трофеї «Штурма». Посвідчення, перепустки, права, які колись належали окупантам. Зараз українська армія уже не та, що була у 2014, каже Володимир. Тоді не було нічого, окрім старої чи краще сказати давньої зброї. Натомість нове військове устаткування тодішня влада продавала.  

У 2014 році ми дійсно були не підготовлені, техніка не модернізовувалась. Ми в рази виросли в порівнянні з 2014 роком.  

Тепер же, певен Володимир Правосудов, армія готова стримати окупанта.  

Якщо не воювати за свою державу, то її не буде, — підсумував доброволець.

Віра Коновал - pravdatutnews.com