Значить, 27 лютого відправляюсь на війну захищати свою рідну Україну, своїх дітей, внуків, маму, тата від російської навали, москальської такої. 

З такими словами Василь Гураль вирушив захищати Україну. Він був одним із тих, хто відправився на передову – на Схід боротися з окупантами в перші дні війни.  

24 лютого ми разом з батьком о 6 ранку вділись, зібрались і, не побоявсь нічого, поїхали. Я – до себе в прикордонну службу, він казав будь-куди, головне, щоб дали зброю і їхати вперед!, - каже Роман Гураль, син полеглого бійця. 

І таки поїхав. Добровольцем у складі 24-ї бригади. Не давав ворогам загарбати Батьківщину у запеклих боях під Попасною, на Луганщині. 

Там постійно, кожен день були бої, батько і танки підбивав, і відео мені скидав, дуже багато ворогів знищили, — розповідає Роман Гураль. 

Та от ворожий уламок забрав життя у минулому правоохоронця, любителя мисливства, а тепер і Героя України.  

Попрощатися з Василем Гуралем до Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла прийшло чимало людей. Опісля бійця відвезли до рідного села Дуліби. Та на шляху бачимо, як уздовж дороги на Василя чекають жителі й інших населених пунктів.  

Людина великої душі, який завжди готовий прийти на поміч – таким у пам’яті односельців назавжди залишиться Василь Гураль. 

Василь був таким добрим другом нашої команди, він завжди нам ні в чому не відказував, — зазначив Василь Тіцький, тренер футбольної команди «Сокіл» (Дуліби). 

Він міг бути і другом, і порадником, і підтримкою. Хто з села не звертався до нього за підтримкою, завжди всім допомагав. Дуже шкода такої людини. Ота проклята війна забирає найкращих, — бідкається Галина Шиманська, односельчанка. 

З теплотою та неабиякою повагою згадує полеглого Героя і командир спецпідрозділу, у якому тривалий час служив Василь Гураль. 

Дуже виконавча людина, він відповідальний, на будь-яке завдання я з ним йшов сміло і він прикривав дійсно моє плече. Ця імперія зла буде розпадатися на уламки, — запевняє Зіновій Кукіль, командир спецпідрозділу. 

Сьогодні у місцевих біль у серці та сльози на очах. А разом із ними гордість, що у нашої Батьківщини саме такі захисники, а отже й перемога над московською ордою – не за горами. Син Героя, Роман Гураль, який із 2014-го був в АТО, згадує життєві настанови батька: 

Ніколи нічого не боятися! І ми за свою землю будемо до кінця. Я пишався ним усе життя, пишаюсь і буду пишатись!, - підсумував Роман Гураль. 

Адже небесне військо не вмирає.  

Віра Коновал - pravdatutnews.com