У центрі Львова гучно й урочисто відзначили Всесвітній день вишиванки. Окрім пісень й танців місцеві мешканці та гості міста могли оглянути колекцію вишитого вбрання, які привіз із собою Юрій Мельничук.

Це паспорт за яким пізнається кожен, як то кажуть, член громади. Тому кожне сільце має своє сільце, має свою вишивку й костюм. Це був маркер колись ну він цим маркером й залишається. Хоча ми тепер й ставимося до цього більше як до мистецтва, але в часі коли завжди якісь випробування, як от зараз  Україна має війну, то звичайно ці речі особливо починають загострено сприйматися, - розказує Юрій Мельничук, майстер народного мистецтва з української вишивки.

Серед експонатів є як вишиванки, які вдягали на свята, так і ті, що використовували у повсякденному житті. Чоловік наголошує, що це лише частина колекції. А на майбутнє він би хотів відкрити у Львові центр вишивки та костюму, щоб люди більше дізнатися про історію нашої вишиванки.

Це вже наша репліка-відтворення серпанкового вбрання. Тобто це є прозора  тканина, яку ми відтворили вже не тканням, а вишивкою. Але використали сучасний, фабричний льон. І от так ходили на Західному Поліссі Дубровицького району Рівненської області, - каже Юрій Мельничук.

Для кожного регіону України притаманний свій візерунок на вишиванці, поєднання кольорів та матеріалів. Тому й не дивно, що наш народ з давніх-давен вважає вишиванку генетичним кодом нації.    

Кожен має пам’ятати, де народився. Тому що ця земля дає сил. Дає сил відчувати себе українцем дає сил виносити усі перешкоди  й поневіряння. Дає сили перемагати й відчувати, що разом ми велика єдина країна. Вишита кожна своїм кольором тут на серці, - наголошує Максим Козицький, голова Львівської обласної військової адміністрації.

А неподалік цих манекенів людям показували вироби з рогози. Їх привезли до нас з селища Івано-Франкове.

З давніх-давен Яворівщина займалася даним промислом, ми плели жіночі сумки. Вони називалися в нас «кубелі»  й тапочки «пантофлі».
То є з такого чистого, екологічного матеріалу. Цей матеріал дуже міцний, гарно миється, - каже Ганна Мурен, викладачка Художнього училища ім. Йосипа Станька.

А ось на цьому ткацькому верстаті показали, як свого часу плели пояси, що доповнювали образ вишиванки.

Є 4 реміски і кожне пропихається нитка, яка відповідно намотується на вал. І для того щоби вийшов пояс, щоби вийшла крайка, то треба намотати певної довжини нитку. Ну, це робиться в більшості на спеціальних барабанах. Потім відправляється на верстат і тоді вже виробляється сам виріб, - розказує Ірина Пилипів, працівниця Історико-краєзнавчого музею у м. Глиняни.

Долучилися до відзначення Дня вишиванки й патрульні поліцейські. Вони подарували близько 20 вишиванок людям, які були вимушені покинути свої домівки через вторгнення росії та зараз тимчасово проживають у Львові.

Ці вишиванки давали нам наші друзі, колеги поліцейські, просто львів’яни. Одну з них, наприклад, дала моя подруга. Вона вишивала її для себе, планувала її носити. Однак почула про цю акцію і з задоволенням передала цю вишиванку дівчинці із побажанням всього найкращого, добра й щастя, - сказала Віра Проців, заступниця начальника відділу зв’язків з громадськістю патрульної поліції Львівщини.

У цей день важливо пам’ятати, що вишиванка це не лише гарний, святковий одяг, а ще й один з головних символів єдності нашого народу.

Підтримай нас на Patreon: https://www.patreon.com/pravdatutlviv 
Злата Новосельська - pravdatutnews.com