Роман Януша Вишневського, виданий 2001 року, вважають головним польським бестселером початку XXI століття. Дещо видозмінили роман акторка та її чоловік режисер Тамара і Євген Морозові. Зі слів режисера, автор роману спочатку був категорично проти вистави. Проте, коли побачив її на власні очі, то дав авторське право артистам для виступів на території України.

Ідея взагалі неочікувано з’явилась. Читав , читав … І раптом Ух ти – цікавий твір. Думаю «Так, треба подивитись». Більше подобається, більше подобається. І потім прийшов момент, коли я подумав – це можна викинути, це доповнити, то може вийти цікава вистава. Ось так зазвичай з’являється  все, - розказує Євген Морозов, режисер.

У виставі грали лише четверо людей. І, за словами акторів, кожна роль була головною. Тамара Морозова зіграла Агату – центральну постать історії.

Якщо ти працюєш з матеріалом, ти знаєш, що ти будеш грати головну героїню, то звісно ти в більш вигідному становищі знаходишся , ніж просто актриса. Я хотіла, щоб ця роль була такою щемливою, -  каже Тамара Морозова, акторка.

Польського науковця Якуба зіграв Євген Бельтюков, якому вдалося перебрати характер і почуття від свого героя.

Ця  роль мені дуже близька. Я її проживаю кожного разу . Глядачі, які бачили цю виставу, напевно, це відчувають. Це чоловік з великої літери. Це науковець, вчений. Характерний, - ділиться враженням актор, Євген Бельтюков.

Одразу в декілька ролей вдалось перевтілитись Ірині Марчук. Вона зіграла перше кохання Якуба – глухоніму Наталю, безхатченка, монашку та стюардесу.

 Я граю декілька ролей . Для мене найважча була роль-роль глухонімої дівчини, тому, що я не знаю мови жестів і це я вигадувала. Було дуже цікаво. Така складна робота, дуже емоційна. Це така болюча роль, вона така трагедійна, - розповідає Ірині Марчук, акторка.

А от Кирило Шевченко зіграв чоловіка Агати - Марека. Актор розповідає: йому вдалося одразу вжитися в роль.

Не буває легких ролей . Жодна не дається легко, але деяку ти можеш спіймати відразу, а до деяких треба йти. Попрацювати місяць, може й більше, -  пояснює Кирило Шевченко, актор.

Львів’яни виставою залишились задоволеними подекуди навіть більше, ніж книгою.

Дуже класна передача, інтерпретація книги . Тому, що ми всі читали, ну  я не знаю, ми всі читали книгу . навіть от люди , які перед нами сиділи . І класно передано. Ну тобто можливо не всі сцени , але дуже емоційно і красиво.

Загалом, у виставі, як і у романі, головною думкою є те, що жодне спілкування в Інтернеті не зможе замінити живого. Але так чи інакше може об’єднувати  людей.

Злата Новосельська - pravdatutnews.com