24 червня 1934 р.ПЕРЕНЕСЕННЯ СТОЛИЦІСтолицю УРСР перенесли з Харкова до Києва і всі вищі державні й партійні установи
переїхали до новою столицею України. Після Революцій 1917 року більшовики довгий час не могли закріпитися у Києві. Так, у 1919-му вони вирішили зробити центром країни Харків, а Київ так і залишався ще певний час осередком Української Народної Республіки.

Проте у 1930-х роках у середовищі вищого керівництва СРСР знову з’явилися розмови про перенесення столиці до Києва. 18 січня 1934 р на пленумі ЦК КП(б)У Павло Постишев повідомив, що ЦК ВКП(б) й особисто Сталін пропонують перенести столицю з Харкова. Переїзд пояснювався необхідністю «приближенням уряду України, центрального партійного та радянського апарату до найважливіших сільськогосподарських районів, які були розташовані на Правобережжі».

У сам день переїзду урочистості почалися вже на вокзалі, потім відбувся парад частин Київського військового гарнізону та колон фізкультурників перед урядовими трибунами під час зустрічі ЦК КП(б)У та уряду України.А вже згодом розпочався розподіл приміщень для нових органів влади, і іноді старих мешканців виселяли силоміць.24 червня 1886 р. БАКТЕРІОЛОГІЧНА ЛАБОРАТОРІЯ

В Одесі відкрили другу в світі після Паризької станції бактеріологічну лабораторію. На початку 1886 року на засіданні Товариства одеських лікарів було вирішено відправити одного з членів Товариства до Парижу для вивчення досвіду Пастера щодо щеплень проти сказу. Їхати до французької столиці було доручено Миколі Гамалії.

Протягом свого перебування у лабораторії Пастера Микола Гамалія неодноразово надсилав свої звіти до Товариства, де писав, що він познайомився з лабораторною технікою вченого, його методом та особливістю щеплень проти сказу. Отримавши необхідний для виготовлення щеплень матеріал з Франції, Товариство одеських лікарів вирішило відкрити станцію в Одесі.

У травні 1886-го це питання обговорювалося на засіданні міської Думи, і після того, як
було отримано схвальний дозвіл, у червні того ж року станція почала працювати. Перші щеплення Микола Гамалія зробив вкушеним собаками 23 червня. Саму лабораторію було вирішено спочатку розмістити у квартирі лікаря на вулиці Канатній. Проте сам Гамалія став заступником головного лікаря, головувати ж на новоствореній бактеріологічній станції Товариство доручило Іллі Мечникову.

За перші три роки своєї діяльності Одеська станція зробила щеплення приблизно 1,5 тисячам людям, які нагально їх потребували. Смертність складала близько 2,5%, але після вдосконалення методу вона знизилась до 0,61%. Справа Миколи Гамалії та Іллі Мечникова продовжує жити і в наші дні, адже Одеська лабораторія перетворилась на Одеський науково-дослідний інститут вірусології та епідеміології.

24 червня 1892 р.СЕРГІЙ ГРУШЕВСЬКИЙ

Народився Сергій Грушевський – видатний український вчений у галузі історії, жертва сталінських репресій. Хрещеним батьком і рідним дядьком Сергія був перший президент незалежної України Михайло Грушевський. Зі срібною медаллю закінчив Київський університет та залишився на кафедрі історії професорським стипендіатом. Крім занять наукою Сергій Грушевський присвятив себе чорносотенному товариству «Двоголовий орел», яке вирізнялося з-поміж українофобськими заявами та антисемітськими акціями.

Та після революції в царській Росії Грушевський відійшов від російських
націоналістичних ідей і влився в український рух.У 1920 році він вперше був звинувачений в «українському буржуазному націоналізмі».Покаранням стала відправка до Луганську, де Сергію Грушевському дозволили займатись побудовою Донецького Інституту Народної Освіти.Згодом Грушевський стає ректором цього вузу.Саме йому належить ідея створення Наукового Товариства на Донбасі.

Сергію Грушевському вдалось розширити територію впливу Товариства на міста і селища Донецької і Луганської областей. Вчені зосередились на дослідженнях в декількох наукових секціях: археологічній, природознавчій, педагогічній, соціально-історичній, технічній, українознавчій, медичній та сільськогосподарській.

З початком сталінських репресій Сергій Грушевський і його колеги гнівно засуджували «ворогів народу», підтримуючи знищення української інтелігенції. Однак у 1933 році професор і сам став жертвою радянської репресивної машини. 13 січня відбувся арешт, а за пів року йому винесли вирок із засудженням на 10 років ув’язнення в таборах суворого режиму. Строк вчений відбував у Соловецької колонії. 3 листопада 1937 року Сергія Грушевського розстріляли в карельському урочищі Сандармох, ім’я професора було реабілітовано посмертно у 1960 році.