Зоозахисницька і екоактивістська тема у нас сьогодні. Похолодання уже прийшло, та і до зими залишилося не та вже й багато часу. А, отже, незабаром настане сезон шуб та кожушків.

Але, пригадуєте, на початку вересня у 30 містах України пройшов всеукраїнський марш за права тварин. Тисячі людей з плакатами, а дехто і зі своїми домашніми улюбленцями, вийшли на міські площі, вимагаючи покласти край жорстокому поводженню з тваринами та вберегти їх від знущань.

Хутряні ферми в Україні

За даними Асоціації звірівників України, сьогодні на території нашої держави зареєстровані 37 хутрових ферм, серед яких 11 економічно активні. Проте скільки їх у нас працює насправді – невідомо.

Тільки на шести норкових фермах, які об'єднує Асоціація, вирощують понад 1 млн тварин, що становить близько 95% українського ринку. Уся їхня продукція йде на експорт.  Найпопулярнішими для вирощування в Україні, як ви вже зрозуміли, є норки. Оскільки на них найбільший попит на міжнародних аукціонах. Але вирощують у нас також нутрій, лисиць тощо.

І якщо подивитися проморолик від тієї ж Асоціації звірівників України про норкові ферми, то виникає відчуття, що ця галузь виробництва – чи не найкраще, що є у світі.

От тільки послухайте: щорічно від продажу хутрової продукції на світових аукціонах Україна отримує 50 - 70 млн доларів. Також кожного року норкові ферми платять понад 30 млн гривень податків.

Більше того, звіроферми утилізовують тисячі тонн відходів птахофабрик і рибзаводів. Бо 80% раціону норок сладають ті відходи, які не вживає людина (голови та планики). А гній з норкових ферм дозволяє вирощувати органічні продукти.

Звучить ідеально, правда ж? Але давайте спустимося з небес на землю і подивимося на це тверезо. Перше – оті 50 - 70 млн доларів щорічно отримує не Україна, а власники ферм. Друге – податок від їхньої діяльності – це крапля в морі. Адже надходжень від них у бюджети всіх рівнів становлять лише 0,003%.

Бо що оті 30 млн грн від усіх норкових ферм проти доходів загального фонду держбюджету, які за результатами 2020 року становили 877 млрд грн. А от збитки від забруднення навколишнього середовища від виробництва значно більші.

Вплив хутряних ферм на екологію

За даними багатьох незалежних досліджень, хутрва промисловість є однією з найбільш шкідливих для екології. Ці виробництва забруднюють ґрунти, водойми, повітря. Вони небезпечні для здоров’я мешканців найближчих населених пунктів.

Наприклад, за інформацією нідерландської незалежної дослідницької і консалтингової організації CE Delft, виробництво натурального хутра визнане найбільш згубним для довкілля у 17 з 18 показників впливу на навколишнє середовище.

Детальіше про негативний вплив хутрових ферм на екологію читайте на нашому сайті pravdatutnews.com.

І, до речі, щодо відходів. Хутрові ферми утилізовують тисячі тонн відходів птахофабрик і рибзаводів. Але водночасно вони виробляють їх вдвічі більше. І це не тільки про перегній, але й про мільйони тушок вбитих тварин, які потрібно кудись подіти.

Взагалі їх мають спалювати на костомельних заводах. Але не раз екологи фіксували масові скиди мертвих тварин на околицях сіл. 

Негуманний забій

Та давайте поговоримо ще про етичність і гуманність такого виробництва. Не одне дослідження і розлідування показало, що тварин на хутрових фермах утримують в далеко не найкращих умовах. Часто для збільшення кількості хутра тварин перегодовують. Та так, що вони аж ледь ходять.

А через те, що тварини утримуються у маленьких клітках, їхні інстинкти та елементарні потреби у русі не задовольняються. Як наслідок, часто тварини просто сходять з розуму і вдаються до агресії, нанесення каліцтва самим собі та навіть канібалізму. Тож часом до забою тварини не доживають.

І щодо забою. Зооактивісти переконують: методи далеко негуманні. Щоб не пошкодити хутро, тварин вбивають через удушення в газових камерах, смертельну ін’єкцію або анальний чи генітальний електрошок. Та це не завжди вбиває на смерть. Тож шкіру можуть здирати зі ще притомних тварин.

Я не буду стверджувати, що саме так працють всі українські звіроферми, бо ще звинуватять мене у наклепі. Але насправді є офіційні дані від Держекоінспекції, Держпродспоживслужби, ДСНС та інших установ про виявлені порушення на вітчизняних хутрових фермах.

Зокрема щодо антисанітарії, неналежного утримання тварин, забруднення довкілля, неналежного утримання системи пожежогасіння, перевищення кількості вирощуваного поголів'я. Наприклад, на однівй фермі замість 40 тис норок нарахували аж 200 тис.

Про сморід і незаконне скидання відходів простонеба уже й годі говорити. І люди, які живуть біля таких ферм, неодноразово скаржилися на це. Тим не менш, виробництва продовжують працювати. А зареєстрований у Верховній Раді антихутровий законопроєкт продовжує лежати запилений на полиці. За декілька років він за ще ні разу не був на голосуванні.

Країни, які заборонили хутрове виробництво

Тим часом у Європі 15 країн законодавчо вже заборонили хутрове виробництво. Зокрема Великобританія, Німеччина, Австрія. У частині країн ще триває процес заборони, в інших – фактично витіснили це виробництво, оскільки поставили виробників хутра в такі умови, працювати за яких просто невигідно.

Посприяв масовому закриттю хутрових ферм і Covid-19. Хоча позитиву тут мало. Причина - минулоріч в норок виявили мутований коронавірус. Спершу повідомлення про це надійшли з Данії. А ця країна, до слова, є найбільшим у світі виробником норкового хутра.

Там працівники ферм заразилися від тварин мутованим варіантом ковіду. Через ризик для населення глава уряду Данії наказала повністю знищити усе поголів’я тварин. А це понад 17 мільйонів норок, повідомляло DW.

Щоправда згодом парламент таку вимогу не підтримав. Оскільки ВООЗ ще досліджувала наслідки мутації для перебігу хвороби. Та мільйони тварин все ж вбили і їх просто закопали.

Потім коронавірус знайшли і на норкових фермах у США, Іспанії, Швеції, Італі та Нідерландах. Чи в Україні ці тварини хворіли на ковід, сказати неможливо. Бо ж їх ніхто не перевіряв. А власники ферм переконували, що всі здоровенькі.

Як результат, українські звіроферми не те що не закрилися, вони, навпаки, від цього тільки виграли. Адже тоді через масовий забій тварин ціни на хутро зросли в середньому на 20%.

Чи може Україна обійтися без виробництва хутрової продукції? 

Чому про це так багато говоримо? А тому, що за офіційними даними частка української хутрової продукції на світовому ринку становить лише 1%. Це мізер.

І наша країна може обійтися і без такого виробництва. Бо ж ні громадяни, ні держбюджет не відчують наслідків закриття хутрових підприємств.

Але через те, що за кордоном такі ферми активно закриваю, а в Україні екоконтроль слабкий, в іноземних виробників винила думка переміщати свої комплекси до нас.

Один з таких, а точніше одразу два, на мільйон норок данська компанія хотіла збудувати у Бродівському районі на Львівщині. Та під час громадських обговорень мешканці сіл, де планували спорудити норкові ферми, виступили проти такого бізнесу.

До речі. Щодо вартості хутрових виробів, то ціни, наприклад, на шуби коливаються від 20 до 100 тис грн. Звичайно, є ще доржчі.

На фоні цього хочу ще вам розповісти про круту ініціативу від UAnimals. Минулоріч до Fur Free Friday вони запустили онлайн-магазин натурального хутра Golden Fur. Доволі таки незвичний магизин.

Особливість крамниці полягає в максимально чесній ціні. Коли під фото і виробів з хутра натискаєш на кнопку "дізнатись ціну", дізнаєшся насправді скільки тварин було вбито для виготовлення шуби чи кожушка.

Куди подіти усіх циркових тварин?

А зараз рухаємося далі й ширше оглянемо зоозахисну тему. Отже, головною метою маршу за права тварин було підписання петиції, яка має 11 вимог. Серед них, окрім заборони хутрових ферм, ще питання заборони діяльності дельфінаріїв, цирків з тваринами, контактних зоопарків та притравочних станціїй.

Тут ніби все зрозуміло і з цими пунктами я, як і будь-яка гуманна людина, цілком погоджуюся. Адже відомо, що у цирках звірів утримують у жахливих умовах. А під час дресирування над ними неабияк знущаються. Як підтвердження цьому – фото і відео, зняті за лаштунками шапіто.

До речі, у Львові міськрада заборонила експлуатацію тварин у цирках на території міста ще 9 жовтня 2019. Сподіваємося, незабаром це рішення підтримають і на державному рівні. Але це породжує наступну проблему – куди ж подіти усіх тих циркових тварин? У нас катастрофічно бракує центрів утримання і реабілітації звірів, що постраждали від людини.

От, до прикладу, на Львівщині функціонує доволі відомий ведмежий притулок "Домажир", куди забирають клешоногих із цирків чи ресторанів, де їх утримували лише заради розваги.

У Домажирі мешкає вже 29 ведмедів. Їхнє утримання, реабілітація, лікування, облаштування нових вольєрів, годування – справа не з дешевих. Переправити хижака за кордон у іноземні притулки – теж коштує чимало грошей. І здебільшого це все роблять за кошт волонтерів.

Тобто проблема комплексна – щоб заборонити цирки, потрібно подумати, куди звірів прилаштувати. І без підтримки держави далеко не заїдеш. А наші нардепи чомусь не поспішають розглядати відповідні законопроекти і просто гальмують Україну на шляху до гуманного поводженя з тваринами.

Покарання в Україні за жорствоке поводження з тваринами

Чи не єдине, що зробили наші депутати за останні 5 років з боку захисту звірів, то це заборонили використовувати тварин для жебракування і фотопослуг, залишати їх у зачинених машинах, а також використовувати у рекламі розваг та закладів харчування.

Та є й інші вимоги зооактивістів - відмова від використання живих тварин для експериментів і тестування косметики, створення зоополіції та перешкоджання діяльності живодерів-догхантерів.

До речі, з 2017 року за жорствоке поводження з тваринами в Україні передбаджена не тільки адміністративна, але й кримінальна відповідальність. Шкуродерам може загрожувати до 8-ми років за гратами.

Та насправді реальні терміни за подібними справами є рідкістю. Точну цифру ув’язнень назвати дуже важко.

Але як приклад можу навести справу, коли Вільнянський рай суд Запорізької області й справді засудив 25-річну жінку до позбавлення волі через жорстоке поводження з тваринами та виготовлення порнографії.

Вирок їй винесли цього року в лютому. А резонанс ця справа викликала ще у 2020-му після публікації зоозахисниці Світлани Лаврикової, яка розповіла про групу "Вконтакте", де публікуються відео знущалася над тваринами.

На них засуджена з-поміж іншого топталася по собаках, кішках та кроленятах і душила їх на камеру. Доступ до деяких відео був платним – 2 тис грн. Така собі бізнес-схема. А крім фото й відео із живодерством, жінка ще й публіувала власні оголені фото.

Відтак, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань шкуродерку засудили до 5 з половиною років тюрми.