ПОКАЗНИК ЗАМОЖНОСТІ ТА СТАТУСУ

Одяг із натурального хутра вже давно став не показником розкоші та заможності, а свідомим вбивством, учасниками якого стають не лише власники та працівники хутрових ферм, але й поціновувачі “дорогих” виробів. Так, на жаль, дивлячись на розкішну шубу у вітринах модних бутиків чи на сторінках глянцевих журналів, неможливо побачити як тварини, яких навмисно вирощують на забій, помирають через удушення газом, декомпресійні камери чи електричний струмінь. Іноді щоб не пошкодити “матеріал”, хутро й зовсім знімають з ще живої, але паралізованої тварини, а згодом після кривавої “процедури” мертві тіла тварин здебільшого просто викидають, оскільки вони вже не несуть у собі ніякої цінності.

Таке виробництво не тільки антигуманне, лише за офіційними підрахунками щодня в Україні заради хутра вбивають майже дві тисячі тварин, а щороку на хутрових фермах помирає близько 800 тисяч норок, але і несе чималу шкоду для екології. Проте, на світовому ринку вже давно представлений якісний веганський та альтернативний одяг, зроблений з бавовни, бавовняної фланелі, поліестеру та синтетичної шерсті, що захищає тіло від морозів набагато краще, ніж шуби. 

Я не можу сказати, що ставлюсь до цього позитивно, але й негативно теж ні. Колись ще наші предки вбивали мамонтів і залишали хутро для верхнього одягу, але зараз ми маємо замінники, а також різні види матеріалу, які можуть нас зігріти взимку. Вбивати тварин заради шуб - це вже не є необхідністю, яка була раніше. Зараз це річ яка, на думку багатьох людей, більш показує якийсь статус, так як шуба не з дешевих задоволень. Хоча зараз це починає виходити з моди, чому я й рада. Через те, що ти можеш і стильно виглядати у пальто, або в шубі з ненатурального хутра, так це й ще тепло. Ми повинні трохи над цим задуматись, так як зараз йде глобальне потепління, тварини починають вимирати, а ми ще більше допомагаємо цьому, - розповіла ПравдаТУТ News львів’янка Анастасія.

КРИВАВА ЦІНА “РОЗКІШНОЇ” ШУБИ

Час, коли хутро вбитих тварин захищало людей від жорстких морозів давно пройшов, однак людська жорстокість у цьому питанні й досі залишилась. Світ поступово відмовляється від виробів з натурального хутра, однак в Україні це сфера лише процвітає, оскільки у нас контроль в екосфері значно лояльніший, аніж до прикладу у країнах Європейського Союзу. На це також повпливала світова пандемія коронавірусу, коли в Європі, зокрема в Данії, яка є найбільшим у світі виробником хутра норки вирішила масово убити всіх тварин у країні - до 17 мільйонів особин - через поширення мутованої форми коронавірусу. Згодом, на початку червня цього року аналогічне рішення ухвалила влада Нідерландів, у яких також фіксували спалахи коронавірусу на норкових фермах. Випадки зараження норок коронавірусом, окрім Данії та Нідерландів, були також зафіксовані в Іспанії, Італії, США та Швеції. Внаслідок цього на українських хутрових фермах, почали активно готуватись до надприбутків через втрати найбільших конкурентів на ринку. 

Зокрема, як повідомили у громадській організації “UAnimals” в Україні 99% тварин на хутрових фермах — це норки. Умови їхнього “життя” на таких підприємствах справді жахають, оскільки ці тваринки дуже активні та дикі, вони ведуть напівводний спосіб життя й полюбляють простір, але на хутряних фермах, задля економії та збільшення прибутку, їх тримають у маленьких клітках по дві-три, а іноді й більше особин. На таких фермах норки жодного разу за життя не торкаються лапами землі, живуть всього 6-7 місяців замість 6-7 років. Також, через неприродні для них умови життя, вони схильні навмисно завдавати собі болю, битись головою об стінки, гризти залізні дроти, та їсти один одного. Так, інфіковані відкриті рани, відсутні кінцівки від укусів сусідів по клітці, очні інфекції, деформовані ноги та морди — і це лише частина жахливих наслідків умов утримання звірів на хутряних фермах не лише в Україні, а й в усьому світі. 

Окрім цього у тварин, яких тримають на спеціальних хутрових фермах годують спеціальною хімізованою їжею, яка в результаті викликає ожиріння та збільшує об’єм хутряного покрову, що лише “грає” на руку такому виду бізнесу.

Якось мені довелось, вже багато років тому, ше десь в 1995 році, побувати на одному із таких підприємств, де виготовляли хутро для шуб. Скажу чесно, те що я там побачила ше довго було в мене перед очима. Ті перелякані норки, які навіть побігати не могли в тих клітках, бо банально не було місця, той сморід і атмосфера, як в фільмах жахів. Після того я зразу передумала купляти собі шубу і досі переконують всіх знайомих в цьому, бо коли ти бачиш красивий одяг в магазині, і бачиш шо стоїть за тим, ти усвідомлюєш, шо в момент купівлі тої же самої шуби ти стаєш одним з тих людей, які є причетними до відвертого вбивства тих невинних тварин заради того, без чого можна спокійно обійтись, - зізналась громадська активістка Наталія.

Зауважимо, що для виробництва 1 кг норкового хутра необхідно 11,4 шкурки - 12 вбитих тварин, а на 1 кг хутра необхідно 563 кг спеціального хімічного корму. Проте, поки що на законодавчому рівні криваве питання вбивства тварин заради пошиття шуб не регулюється, а в країні й досі продовжують вбивати тисячі норок, лисиць, єнотів, шиншил, кроликів та куниць з яких також шиють хутрові вироби, в тому числі й шуби.

Все треба починати з себе в першу чергу. Якщо наша влада не може вирішити це питання, то ми можемо зробити найпростіше - просто не купляти тих же ж самих шуб з натурального хутра. Зараз такий час, що навіть м’ясо можна замінити будь-чим і воно ні чим не гірше, так само і хутро - зараз в магазинах і на базарах стільки верхнього одягу, навіть з штучного хутра, що воно нічим не гірше виглядає від тої ж норкової шуби. Для чого носити на собі щось мертве, якщо його просто можна замінити? Тим самим і тварини будуть живі і ваша совість чиста, - додала активістка Наталія.

БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ

Внаслідок цього зоозахисники та громадські організації вже не один рік борються за те, щоб в Україні на законодавчому рівні заборонили знущання та вирощування тварин для використання їх у хутровій сфері. Наразі в Україні офіційно зареєстрованими є 37 хутрових ферм, серед яких 11 активних. Проте скільки їх в Україні насправді – невідомо нікому. Їхня діяльність є повністю закритою, а покарати виробників за порушення практично нереально, оскільки в країні й досі немає закону який б регулював відповідальність таких підприємств. Однак, про що тут можна говорити, якщо за частіше такі ферми нехтують виконанням законів щодо екологічної безпеки та умов утримання тварин.  

Так, у 2019 році петиція за заборону виробництва хутра в Україні набрала понад 26,5 тисяч підписів. Однак, 28 травня цього ж року Верховна Рада провалила законопроект - лише 188 народних депутатів з 226 необхідних проголосували в першому читанні за законопроект 10019, який забороняє хутряне виробництво в Україні. Попри гучні заяви деяких політиків, антихутровий законопроєкт вже декілька років ніяк не можуть ухвалити - можливо просто це комусь вигідно? Проте, прийняття цього законопроєкту не лише наблизить наше законодавство до європейських норм, а й зробить Україну більш гуманною країною. 

Так, у сучасному суспільстві, яке активно відстоює права тварин й досі немає рішень щодо покарання винних за жорстоке поводження з норками в Україні, хоча негуманні способи їх вбивства та жахливі умови утримання вже давно відомі усім, в тому числі і український нардепам, які не спішать впливати на цю ситуацію.

Проте, зауважимо, що в інших країна світу активно такий вид бізнесу закривають, або ж створюють для нього такі умови, за яких “вижити” та заробити - неможливо. Та допоки влада зволікає із врегулюванням цього питання, українці вирішили самостійно діяти та виганять закордонних хутровиків з своїх населених пунктів, чим допомагають уникнути в Україні екологічної катастрофи.  На щастя, з кожним роком ця глобальна проблема викликає все більше розуміння серед українців, і вже зараз вони самостійно робляться певні кроки щодо захисту тварин. До прикладу, громада Бродівського району після багатьох слухань на черговій сесії районної ради підтримала заборону на розвиток хутряного виробництва у своєму районі та не дозволила побудувати данському бізнесмену Крістіану Расмуссену норкову ферму в селі Лешні, яка могла стати наймасштабнішою в Україні. 

Зокрема, як повідомив ПравдаТУТ News начальник Державної екологічної інспекції у Львівській області Дасюк Роман Станіславович, попри значну шкоду довкілля основним аргументом для заборони хутрових підприємств не лише в Україні, а й у цілому світі є жорстоке поводження з тваринами:

Це один із факторів, які впливають та які є однією з ознак того, що необхідно боротись та закривати такі ферми. Тварин вбивають і способом удушення в газових камерах, роблять їм смертельні інєкції, ламають шиї, електрошокером працюють теж. Працівники ферм не завжди перевіряють чи тварина померла чи ні, шкіру можуть знімати навіть тоді коли тварина ше жива. Саме тому зоозахисні кампанії звичайно засуджують натуральне хутро та вироби з нього і закликають людей переходити на більш етичний та альтернативний одяг,  - наголосив Роман Дасюк.

ЗГУБНИЙ ВПЛИВ НА ЕКОЛОГІЮ

Хутрові ферми своєю діяльністю буквально знищують екологію. Саме виробництво хутра приносить чимало шкоди, оскільки є небезпечним, як для людей, так і навколишнього середовища: токсини й патогени забруднюють землю, воду та повітря, спричиняють хвороби в інших тварин і людей. 

Така галузь, як хутряне виробництво відноситься до найбільш небезпечних для водойм. Тому, що вона містить в собі високу концентрацію інгредієнтів різної природи. Різні хімічні речовини, якими обробляють шкірку хутрових звірів і концентрація цих хімічних матеріалів та барвників є дуже небезпечними та шкідливими. Існуюча в ряді хутрових фабрик технологія очистки полягає в реагентній обробці, якраз цих стічних вод залізним купоросом - кислотою, або вапном, вона не забезпечує високого ефекту очищення. 

У відходах норок містяться висока концентрація азоту і фосфору, надлишок цих речовин дуже негативно впливає на якість води і зокрема, призводить до знищення і вимирання риб у водоймах, - зазначив начальник Державної екологічної інспекції у Львівській області Дасюк Роман Станіславович

Так, мешканці населених пунктів, які близько проживають до хутрового виробництва, як правило, скаржаться на сморід, підвищений рівень алергічних реакцій, захворювань шляхів дихання, мігрені та розлади сну. Більш того, забруднення можуть навіть викликати лейкемію та інші форми раку у людини. Токсичні речовини можуть всмоктуватися через шкіру або повітря, а потім залишатися в організмі понад двадцять років, викликаючи хронічні наслідки для здоров'я.

Окрім цього, згідно з дослідженнями Національної академії аграрних наук України, хутрові ферми продукують безліч відходів, які знижують родючість ґрунту і забруднюють ґрунти шкідливими речовинами. Зауважимо, що хутрові ферми у цілому світі відносять до п'ятірки найгірших серед виробництв на планеті з огляду забруднення ґрунтів важкими металами. 

Зокрема, ґрунти можуть бути забруднені токсинами, важкими металами, бактеріями та вірусами. Згодом вони можуть потрапляти в підземні води, забруднюючи питну воду навколишніх населених пунктів.

Через порушення технології утримання тварин і зберігання відходів (гною, посліду, рідких виділень) азот, фосфор і інші поживні речовини потрапляють в поверхневі води, забруднюють їх і завдають шкоди водно-болотним угіддям і прибережним екосистемам. Виникає такий загальновідомий процес, як евтрофікація водойми, тобто збагачення водойми біогенними елементами, - наголошують в НААН.

При цьому хутряні ферми також активно забруднюють і повітря. Зокрема, відходи тварин, які можуть просто вивозити на звалища або поля, викидають в повітря шкідливі речовини. Окрім цього, найпоширенішим способом утилізації трупів тваринок - є спалювання, під  час якого виділяється чадний газ, хлоридна кислота та оксиди азоту. Так, екологічний ефект від виробництва 1 кг хутра є таким самим, як і викиди від машини, що проїхала 1250 км.

Дуже істотне забруднення повітря відбувається під час спалювання тушок тварин, оскільки їх знищують за частіше саме таким шляхом. Шкірки тварин обробляють так само формальдегідами і хромом, вони також входять до переліку канцерогенів, які є дуже небезпечними для життя і здоров'я людей,  - додав Роман Дасюк.

Також, хутрові ферми виробляють сотні тисяч кілограмів відходів на рік, які незаконно викидаються в водойми і на поля. 

Нагадаємо, що на початку вересня цього року у 30 містах України відбулись протест проти знущання над тваринами та відбувся четвертий Всеукраїнський мару за права тварин. Учасники ходи вимагали посилити покарання для догхантерів і живодерів та заборонити хутрові ферми. Виступали також і зоозахисники, які вимагали припинення знущань над сільскогосподарськими тваринами: коровами, курами, свинями.

Христина Кремса - pravdatutnews.com