Ми лежали 2 чи 3 години, ми стікали кров’ю, уявіть, що це таке. У мене рука – все було вирвано, у сина мого в серці осколки.

Таким Оксані запам’ятався кривавий Великдень 22-го. Без жодних повітряних тривог, вона з сім’єю були на подвір’ї, у рідному Лимані на Донеччині, як раптом туди прилетіла російська ракета.

Так іду, дим був, мене відкинуло в сторону і все, я лише чула крики, чоловік крикнув «Ай!» і все. Муж одразу на смерть, а сину ніжку заділо і уламок потрапив біля сердечка в нього був, — розповідає Оксана Савюк, пацієнтка.

Оксану з її 13-річним сином відтягнули до погребу, де вони, а також мати жінки пролежали декілька годин, адже «швидка» не їхала під обстрілами. Дочекавшись бригаду ДСНС, потерпілих ушпиталили, до того ж у різні медказклади. Сина з бабусею до лікарні у Слов’янськ, а саму Оксану, з травмами грудної клітки та сильними пораненнями кінцівок, – до Краматорська. 

Там оперували мене, уламки діставали з печінки, зашили тут усе, це була перша операція. На наступний день мене перевели в Дніпро, але я не знала, що в мене син помер. Мені робили операцію, мого сина ховали тоді. Моя мама ховала, я цього не знала, — каже Оксана Савюк.

І вже з Дніпра жінку транспортували до Львова, де провели загалом 6 операцій.

В післяопераційному періоді вона отримала досить серйозні ускладнення, а саме інфікування рани в ділянці лівої руки, що призвело до масивного дефекту тканин та оголенням металевої пластини, якою фіксувалася кістка, - зазначив Гнат Герич, Завідувач 1-го відділення хірургії Центру хірургії 1-го ТМО Львова.

Наразі пацієнтку виписують на подальшу реабілітацію. Нині ж Оксана мріє про закінчення війни та дуже хоче поїхати на кладовище до рідних.

До сина і чоловіка хочу. Мені треба жити, бо в мене ще двоє дітей. Вони просили мене, коли я лежала в реанімації: «Мамочко, живи!» Мені треба заради них карабкатися і жити, — Оксана Савюк.

Долучайтесь до нашого Patreon! Будемо вдячні за будь-який формат підтримки! : https://www.patreon.com/pravdatutlviv  

Віра Коновал - pravdatutnews.com