Вихідний чи робочий? Квіти чи права? 8 березня – довкола цього дня точиться чимало суперечок. Хтось каже, що це – радянське свято, яке слід «декомунізувати», а хтось переконаний: це – міжнародно визнаний день солідарності жінок, який виник раніше, ніж СРСР.

Я зараз зрозуміла вже на старості, що то свято, яке було нам нав’язане жіночності, а захисту ми ніякого не мали, крім того, що зробили вихідний.

А що ж скажуть чоловіки?

Це – пережиток минулого, комуністичного режиму і тому подібне. В нас є день матері – це свято, а це – ні. Тим більше, що війна в країні і море хлопців віддає життя за зміну нашого життя, тому негативно.

Насправді ж передумов вибору саме цієї дати для Міжнародного жіночого дня було декілька. У 1857 році американські текстильниці вийшли на демонстрацію в Нью-Йорку, вимагаючи рівної з чоловіками оплати своєї праці. Того ж дня, але уже 1908 році у тому ж таки Нью-Йорку жінки гучно заявили про своє бажання мати право голосу.

То ж до чого тут росія? А річ у наступному: у 1917 жінки в Петрограді та інших містах по всій Російській імперії вийшли на демонстрації в неділю, 8 березня (за новим стилем), закликаючи до «хліба і миру», тому на думку ВВС, дата святкування нібито походить від Росії.

В 1911 році відбувся Конгрес соціалістичних партій, це були представники 17 країн. І саме на цьому конгресі Кларою Цеткін було запропоновано відзначати Міжнародний день жінок або боротьби за права жінок. Точної дати тоді не було.

У 1975 році Радянський Союз виступив з ініціативою в ООН щоб цим днем стало 8 березня. Всі країни це підтримали, - Ігор Дерев’яний, історик

Втім патріархальні стереотипи все одно продовжували активно існувати. Жінкам і надалі насаджували роль «Церква-діти-кухня». Політика радянського союзу полягала у тому, що не жінки здобули свої права в умовах революції, а саме комуністична партія надала права жінкам. І поступово їх відбирала шляхом пропаганди та арештів. Наприклад, дуже яскравою представницею відомих владних жінок в СРСР була Поліна Жемчужина – дружина В’ячеслава Молотова, Голови Ради наркомів СРСР. Походила вона з Пологів, що на Запоріжжі. В 30-40 роках обіймала доволі значні посади в Кабінеті Міністрів, тоді це був Народний Комісаріат, втім і вона зазнала значних утисків.

І в 49 році її було заарештовано, ще за часів Сталіна, з метою тиску на Молотова. Вона була репресована, відбула кілька термінів ув’язнення і от вона одна – єдиний такий є приклад жінки при владі в радянському союзі і знову ж таки, чим її політична кар’єра закінчилася? Репресіями.

У СРСР 8 березня доволі тривалий час був звичайним робочим днем, але з 1966 року, у період творення «радянських міфів», 8 березня перетворили на вихідний. І відтоді почалася аполітизація сенсу цієї дати.

От якщо ми подивимося на листівки, то здебільшого, на них намальовані квіти.

Перші листівки початок 20 століття, де жінка з прапором у руках вимагає свої права, тобто листівка закликала жінок до дії. То листівки 70-80 років радянські – це просто квіти, - пояснює історик.

Сексизм нікуди не дівся. Адже попри здобуті права, на жінках досі лежить і домашнє господарство. Попри усі обов’язки, які мають чоловіки.

Коли наші політики в 90-х роках, а ми розуміємо, що в 90-х роках це були колишні комуністи –це люди совкової епохи, вони приймають таку конотацію 8 березня, тобто впроваджуючи сексизм, вони і закріпили його.

І те, що остання дискусія, яка виникла, знову ж  таки є між світовим європейським, американським баченням цього свята – боротьби за права жінок і от тим радянським рудиментом – день весни, краси і цвєточков.

То ж основне питання у даті, а в змісті, який ми в неї вкладаємо. Заміна Днем матері – теж прояв сексизму, каже історик, тому що жінка не може реалізуватися лише через материнство.

Ми живемо у світі, де права людини мають значення – не більшості  і не меншості. Тому кожна людина має право самореалізації, і в день 8 березня ми вкладаємо право жінки керувати власним життям, дбати про себе, бути незалежною, мати стільки освіт, скільки бажає.

Злата Новосельська - pravdatutnews.com