Фото: Львівська ОВА

У лютому 2022 року життя мільйонів українців змінилося назавжди. Люди залишали свої домівки за лічені години, брали лише найнеобхідніше й вирушали туди, де було безпечніше. Для сотень тисяч українців таким місцем став Львів. Одні планували затриматися лише на кілька тижнів, інші на кілька місяців. Проте для багатьох вимушений переїзд розтягнувся на роки.

Сьогодні Львівщина залишається одним із регіонів України, які прийняли найбільшу кількість внутрішньо переміщених осіб. Для когось Львів уже став другим домом, а для когось досі залишається містом, у якому вони живуть із валізою спогадів.

Та адаптація - це значно більше, ніж знайти квартиру, влаштуватися на роботу чи оформити необхідні документи. Це процес, який відбувається всередині людини і часто триває значно довше, ніж здається.

Адаптація починається не з переїзду

Після переїзду життя ніби починається заново. Потрібно шукати житло, освоювати нове місто, знайомитися з людьми, вирішувати побутові питання. Але за зовнішньою організованістю нерідко приховується глибока внутрішня криза.

Внутрішньо переміщені особи залишають не лише власні будинки. Разом із ними вони втрачають звичне середовище, друзів, сусідів, роботу, улюблені місця, а з цим і відчуття стабільності. Саме тому навіть після успішного облаштування побуту люди можуть ще довго переживати тривогу, сум чи розгубленість.

Психологиня та авторка книги про життя ВПО «Поки росте трава…» Лєна Лунгу, яка після початку повномасштабного вторгнення переїхала з Миколаєва до Львова, пояснює, що вимушене переселення кардинально змінює людину:

Коли людина розуміє, що їй треба залишити свій дім, у який вона вклала дуже багато ресурсів, усе своє серце й душу, вона змінюється психологічно. З'являється багато різних емоцій, найчастіше — негативних.

За її словами, українці традиційно дуже прив'язані до власного дому. Саме тому його втрата часто сприймається як одна з найболючіших життєвих втрат.

Емоції, які не видно зовні

Найскладніше після переїзду це невідомість. Людина не знає, чи повернеться додому, що буде з її житлом, чи знайде роботу, чи зможе знову відчути себе у безпеці.

Саме страх перед майбутнім, за словами психологині, часто стає найважчим випробуванням:

Попереду — невідомість. А невідомість — це дуже великий страх. Люди намагаються здаватися сильними, незламними, але в очах цей розпач усе одно видно.

Багато переселенців також переживають гнів через втрату дому, відчуття несправедливості, провину перед тими, хто залишився у небезпечних регіонах, або навіть заздрість людям, життя яких не довелося починати заново. Через сором ці почуття рідко озвучують уголос.

Нове місто - нові можливості

Попри труднощі, Львів поступово стає для багатьох переселенців місцем, де можна відновити звичний ритм життя.

Хтось знаходить роботу за спеціальністю, хтось відкриває власну справу або змінює професію. Багато людей починають волонтерити, відвідувати культурні події, долучатися до громадських ініціатив чи просто знайомитися із сусідами. Саме нові соціальні зв'язки допомагають поступово повернути відчуття безпеки.

Лєна Лунгу переконана, що людина здатна знайти нове відчуття дому.

Людина адаптується до всього. Завдяки новому середовищу, новим знайомствам, друзям поступово починає відчувати себе "вдома" в іншому місці. Але це абсолютно не означає, що вона забула свій старий дім.

За словами психологині, багато переселенців облаштовують нові квартири знайомими речами, фотографіями чи предметами, які вдалося забрати із собою. Так народжується новий простір, який допомагає відчути затишок без втрати пам'яті про рідний дім.

Як Львів допомагає переселенцям

За останні роки у Львові сформувалася ціла система підтримки внутрішньо переміщених осіб.

Переселенці можуть отримати консультації щодо оформлення документів, пошуку житла та працевлаштування, скористатися юридичною допомогою або безкоштовними консультаціями психологів. У місті працюють центри підтримки ВПО, гуманітарні штаби та громадські організації, які допомагають із базовими потребами та адаптацією.

Окремі програми спрямовані на професійне навчання й перекваліфікацію, адже не всі можуть продовжувати працювати за попередньою спеціальністю. Також проводяться мовні курси, творчі майстер-класи, зустрічі для дітей і дорослих, екскурсії містом та інші інтеграційні заходи. Вони дають можливість знайти нове коло спілкування.

Саме такі, на перший погляд, прості речі часто допомагають людям швидше відчути себе частиною громади.

Виклики, які залишаються

Попри велику кількість програм підтримки, адаптація далеко не завжди проходить легко.

Однією з головних проблем залишається житло. Через високий попит вартість оренди у Львові суттєво зросла, а знайти доступну квартиру буває непросто. Для багатьох сімей витрати на житло становлять найбільшу частину сімейного бюджету.

Ще одним викликом є працевлаштування. Не всі можуть знайти роботу за фахом або з тим рівнем заробітної плати, який мали до переїзду. Дехто змушений повністю змінювати професію та починати кар'єру фактично з нуля.

Не менш складною залишається соціальна адаптація. Переїзд означає втрату звичного кола спілкування, а знайомства у новому місті потребують часу. До цього додається постійне хвилювання за рідних, які залишилися в прифронтових або окупованих регіонах, а також виснаження від життя в умовах війни.

Навіть через кілька років багато переселенців живуть між двома містами - тим, у якому вони перебувають фізично, і тим, яке залишилося в серці.

Підтримка, яка справді працює

Найкраще адаптації сприяють стабільне житло, можливість працювати, підтримка близьких, нові соціальні контакти та доступ до психологічної допомоги.

Лєна Лунгу радить не залишатися зі своїми переживаннями наодинці:

Якщо ви розумієте, що самі не можете владнати свій внутрішній стан і вас постійно затягує в негативні емоції, не соромтеся звернутися до професіонала. Декілька консультацій можуть допомогти знайти спокій всередині себе.

За більш ніж три роки повномасштабної війни Львів став для багатьох українців містом другого шансу. Тут народжуються нові сімейні традиції, відкриваються бізнеси, діти йдуть до шкіл, люди знаходять друзів і поступово відновлюють своє життя.

Для більшості переселенців пам'ять про рідний дім назавжди залишиться частиною їхньої історії. Проте це не заважає створювати нові спогади там, де колись усе було чужим. Адже адаптація починається в той момент, коли поруч з'являються люди, які допомагають знову повірити в безпеку, майбутнє і власні сили.

Софія Сімонова (практикантка) – pravdatutnews.com