Живемо з вами у непростий час. Отак, що «є що згадати, та нема що дітям розказати». За останні роки було чимало — криза, євромайдан, війна, потопи. Тепер ще пандемія, а дурнуватий сусід не дає спокою. І ситуація тільки погіршується.

Золотий газ перетворився на золотий батон, продукти дорожчають, цінове ралі триває, у долара почалася хитавиця. Ціни нестримно ростуть, на все. Такий обіцяний кінець епохи бідності від Зеленського не настав. Що не дивно. І щоб хоч якось заспокоїти населення Зеленський, урядовці, нардепи та й інші з тої кагорти розповідають, що все під контролем — гроші є! Про це розповіла наша журналістка Богдана Струк в новій програмі НХР.

А ще наші високопосадовці вдалися до такого собі совкового методу — талонів на їжу і державного регулювання цін. Ну бо що ще робити, коли підвищили мінімалку на 500 грн, а витрати через зростання цін збільшилися на 1000?

Пішов на ринок чи в магазин, нічого дуже і не купив, а 500 грн як і не було. Знайома ситуація, правда ж? Всі ми добре відчули на своїй кишені невпинний ріст цін. За рік олія подорожчала в середньому на 80%, цукор на 60%, яйця на 30-40%, хліб на 15%.

Ціни на м’ясні вироби, молочні та бакалійні товари, а також овочі зросли в межах 5-12%. На полицях магазинів дорожчає все. Курка ніби не літає, а от вартість її тушки ще й як. Ціна зросла на 26%. Вартість сала — на майже 20%. Це з початку 2021-го до початку 2022-го року.

Але за перші два місяці нового року ціни і далі лізуть догори. Як пише наш сайт, лише за місяць з січня до лютого сало подорожчало на 12 гривень. А за прогнозами вчених Інституту аграрної економіки, вартість основних видів м'яса і надалі підніматиметься і у першому півріччі 2022 року. За цей час м’ясо додатись в ціні ще 15-20%.

Та що вже говорити. Звичайний борщовий набір подорожчав у понад 2 рази. Свіжі помідори зараз по 65 грн, огірки по 90, за кілограм болгарського перцю требі віддати десь 130 грн. Хоча в різних містах у магазинах і на ринках ціни різняться.

Попри все, з таким ціновим стрибком не те що свинина і яловичина, але й тепличні овочі для великої частини українців з низьким рівнем доходів у теперішній час можуть стати розкішшю.  

Чого чекати далі? Насамперед, подальше зростання цін всього, що є на полицях магазинів. І головна причина — золотий газ. Ми з вами цього не відчуваємо, бо для нас блакитне паливо має фіксовану ціну. Так розпорядилася держава.

А от підприємці потерпають. За рік ціна на газ зросла з 5 грн до 50 грн! Рекордні ціни на енергоносії перетворилися на рекордні ціни на харчі. Вартість блакитного палива для виробників виявилася непосильною. Вони змушені закладати цей тариф у вартість продукції. І тепер вона непосильною стає для більшості покупців.

Космічні ціни на газ для промисловості напряму відбиваються на наших гаманцях, які щоразу худнуть. Тим часом підприємці говорять про суттєве згортання виробництва, а то й зупинку підприємств. Зокрема виробники хліба, молока, м'яса, яєць.

За минулий рік виробництво у харчовій галузі впало на 7,5%. Чимало українських підприємств нині опинилися на межі виживання. Бо ж, звичайно, є різниця, коли рік тому газ у собівартості продукту складав 1 гривню, а сьогодні — 10.  

Та не одним газом усе обмежується. Зросли тарифи і на електроенергію, водопостачання і водовідведення, підвищилася вартість бензину і дизпалива, а відтак і транспортувальні витрати. Ціни на оренду приміщень, таропакувальні матеріали та сировину теж не пасуть задніх. Ну і зарплата працівників мінімально зросла ж. І всі ці витрати виробники закладають у продукти і товари.

Та зловісна ситуація не тільки в Україні, а в усьому світі. В шоці з росту цін і поляки, і американці. Світові ціни досягли 10-річного максимуму. Продовольчий індекс ООН FFPI  — FAO Food Price Index — показав, що за рік вони зросли на 22,2%. А в порівнянні з 2020-им — на 37,5%.

Як зауважив Аластер Сміт, старший науковий співробітник з глобального сталого розвитку Університету Уорвіка, зараз купувати продукти важче, ніж у будь-який час за останні 60 років. Тобто враховуючи інфляцію, затаритися продовольством складніше, ніж у 1960-их, коли ООН почала вести статистичні записи.

Через те, що нині продукти харчування в українському споживчому кошику «важать» ≈50% витрат іде на їжу, нестримне збільшення цін може стати серйозним інфляційним шоком, заявив на початку січня Радник президента Олег Устенко.

І тоді ж заговорили за «продуктові картки» для малозабезпечених. Якщо коротко, то це як «єПідтримка» за вакцинацію. Тільки це буде «підтримка» на їжу. Такий собі варіант пом'якшення цінового удару.

Звичайно, Устенко просив не порівнювати «продуктові картки» з рядянськими талонами на їжу. Але це просто нереально. Хоча й посадовці заспокоюють - це не будуть совкові продкартки, коли обмежується продаж чогось в одні руки. Це – американська система, коли уряд виділяє людям кошти безпосередньо для придбання їжі.

Ну і логічно, що такі продуктові картки можна буде використовувати лише для купівлі соціально значущі товари. В Україні це гречка, цукор, олія, пшеничне борошно, молоко 2,5% жирності, вершкове масло 72,5% жирності, пшенично-житній хліб, батон, яйця категорії С1, куряча тушка, макарони українського виробництва.

Власне ці продукти потрапили під урядову програму держрегулювання цін. Тобто максимальна націнка на ці товари під час роздрібної торгівлі не повинна перевищувати 10%. Це ще один стародавній метод пом'якшення цінового удару.

На думку першого заступника міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Висоцького, запровадження граничного розміру торговельної надбавки має стабілізувати ринок роздрібної торгівлі продовольчими товарами та унеможливить маніпуляцію цінами.

І деякі експерти підтримують цю думку. Мовляв, нічого трагічного у зв’язку із запровадженням державного регулювання не відбулося. Регуляція не обмежує виробництво товарів підприємцями.

Воно то й так. Але тут проблема в іншому. Зростання вартості соціально значущих товарів обумовлено не стільки надбавкою ціни з боку магазинів, скільки зростанням відпускних цін з боку виробників.

Звичайно, питання до торговельних мереж є, але більше питань виникає до наших можновладців і агроолігархів. Бо ж ні для кого не секрет, що виробництво концентрується в руках кількох магнатів-монополістів.

І тут момент. Заміть того, щоб підтримати малий і середній бізнес, який би створив конкуренцію, щоб ліквідувати оту монополію на виробництво олії, яєць, цукру, які і найбільше додають в ціні, наша влада навпаки грає на руку агрохолдингам.

Бо, як вже згадувала, дрібні підприємства, які не витримують через високі ціни на гас і все решта, закриваються або згортають виробництва. А великі виробники тим часом захоплюють все більшу територію впливу.

Як наслідок, це вбиває конкуренцію і породжує ще кращі умови для монополії. З такими темпами продовольчі магнати у нас скоро самостійно керуватимуть всім ринком, альтернативи не буде. І тоді держрегулювання цін ну от взагалі ніяк не допоможе.

Бо ж агрохолдинги, підприємства ніхто не регулює — ставте ціну, яку вважаєте за потрібну. І якщо олію пропонуватимуть магазинам по 100 грн, то дорого її придбати буде явно не через націнку торговельних мереж.

А агроолігархам що? Вони собі жирують. І не просто жирують, а вже бісяться від жиру, не знаючи, куди ще витратити свої гроші. Бо і маєтки є, і круті машини, і літаки і, може навіть, золоті унітази.

Та що вже говорити. Влада їм ще створює додаткові вигідні умови для існування. Зараз розкажу як. Думаю кожен помічав, що ціни в магазинах на деякі іноземні товари нижчі, ніж на вітчизняні. Та ж молочка чи м’ясне з Польщі поступаються в ціні в середньому на 10-15 грн. А за 150 грамів сиру для звичайного покупця ця сума доволі таки відчутна.

І от національні виробники кричать: підвищуйте імпортне мито на закордонні харчі, бо наші не купують. Насправді для малих виробництв разом із захмарною ціною на газ це і справді велика проблема. Але нам, як споживачам, байдуже на ваші витрати і ваші заробітки, коли наші зарплати не ростуть. Ну то і зрозуміло, що дешевше закордонне нам смакує більше.

Але з тим захмарним імпортним митом іноземні виробники не дуже і захочуть заходити на наш ринок. Нащо їм оті шалені витрати? А це ой як на руку нашим агромагнатам. Бо виробляючи продукти в Україні, де дешева робоча сила, хороший клімат і родючі грунти, та і підтримка від держави є, вони ставлять для нас, бідних українців, найбідніших в усій Європі, європейські ціни. Якось не дуже чесно, правда?

Що ж тоді робити владі? Та притиснути зажерливих продовольчих олігархів. Бо регулювання націнки і «продуктові картки» проблему не вирішать. Ваш рейтинг, пане президенте, це не підніме. Ціни далі ростимуть. Так само як і відсоток невдоволених виборців, отих, що були змушені закрити свої виробництва. 

І годі казати, що час складний, ситуація так склалася. Ні у вас, і ну великих виробників  нічого складного не має. Важко лише тим, у кого половина зарплати йде на їжу, а грошей на ту ж комуналку і одяг, я вже навіть не говорю про відпочинок, заледве вистачає. Знаєте. Тут дуже пасує фраза одного недополітика-зрадника-втікача…

Ну а що з цього приводу думаєте ви? Хто дивиться нас у Youtube пишіть у коментарях. Цікаво почути вашу точку зору. Також хочу нагадати вам про наш сайт pravdatutnews.com, де ви завжди можете прочитати важливу і достовірну інформацію. І за нашими соцмережами також стежте.

Адже у час, коли триває війна, зокрема на інформаційному фронті, ми залишаємося для вас тим острівцем неупердженості і правди.

Карина Бовсуновська — pravdatutnews.com