10-річна Вероніка з Вугледара на початку квітня в один момент втратила батька, бабусю та свого дядька з його дружиною внаслідок потрапляння танкового снаряду в їхнє укриття. Дівчинка дивом залишилася живою. Зі слів очевидців, родичі накрили собою дитину, врятувавши цим їй життя. Родич Вероніки пригадує, що з березня двічі на день спілкувався з її батьком по телефону, а з 6-го квітня це стало практично неможливо через постійні обстріли Вугледара. Родина дівчинки ховалася у підвалі багатоповерхівки.

Я дізнався про цю ситуацію із соцмереж. Нас знайшли люди, які були поруч із Веронікою і написали у Фейсбуці моїм дочкам про те, що загинула сім'я, а дитина поранена та її забрали швидкою допомогою у Дніпро. Я приїжджав у перші дні. Був там у дитячій лікарні в перші дні, а потім приїжджав трохи пізніше, коли Вероніка приходила до тями., - розповідає Елхан Джалілов, двоюрідний дядько Вероніки.

Після лікування у Дніпрі її доставили до Львова. Внаслідок цих подій дитина частково втратила пам’ять.

Була розмова, я намагався якимись питаннями зрозуміти, що дитина пам'ятає, а що ні. Як би школу вона поки що не пам'ятає. День народження вона вирішила, що має 14-го, хоча 17-го. Зрозуміло, що зараз розмовляєш, а дитина припустимо ... Ну, для мене залишилася загадкою чи пам'ятає вона цю історію чи ні. Може дитина пам'ятає, але не хоче виносити назовні, а може навпаки, що поки що це за межею пам'яті, - додає Елхан Джалілов.

Дівчинка майже повністю втратила чутливість в правій руці і тільки нещодавно знову почала ходити.

Вероніка потрапила до нас зі складною мінно-вибуховою травмою. З ушкодженням мозку й хребта. У неї є два металеві уламки: один в правій півкулі головного мозку, а другий знаходиться біля місця виходу 6-го й 7-го нервів шийного відділу хребта, - розказує Михайло Ловга, завідувач нейрохірургічного відділення Лікарні Св. Миколая 1-го ТМО Львова.

Попереду у Вероніки складна операція по видаленню уламка з голови.

Він знаходиться досить близько до так званої функціональної й важливої зони, до ділянки мозку, яка рухає нашими протилежними кінцівками. І ми плануємо його виймати, ми маємо технології, які дають нам можливість це зробити. Єдине на даний момент за живлення рани, що проходить. Трошки чекаємо часу, щоб заживити рану, додає Михайло Ловга.

Поки рана заживає з дівчинкою працюють реабілітологи, щоб вона знову могла рухати правою рукою.

Ми використовуємо один з методів називається терапія індукованим обмеженням. Тобто певні вправи використовуємо на ту руку, скажімо, з обмеженнями використання здорової руки. По суті ми обмежуємо роботу здорової руки для того, щоб якомога активніше вона застосовувала праву руку. Досить успішно в нас виходить, - розповідає Сергій Худа, старший фізичний терапевт Лікарні Св. Миколая 1-го ТМО Львова.
 

З нею постійно працює бригада наших реабілітологів, психологів і вона має постійно підтримку від них й ми бачимо уже й явні покращення. Якщо на момент поступлення вона не  давала можливості нікому до неї підійти і не з ким не контактувала, то зараз вона активно ходить, спілкується кожного ранку привітно вітається. Вона молодець, - каже  Михайло Ловга, завідувач нейрохірургічного відділення Лікарні Св. Миколая 1-го ТМО Львова.

Дівчинка днями відсвяткувала у львівській лікарні свій 10-й день народження й загадала бажання швидше одужати, кажуть лікарі. І додають, що після майбутньої операції планують відправити дівчинку за кордон для подальшої реабілітації.

Підтримай нас на Patreon: https://www.patreon.com/pravdatutlviv 
Злата Новосельська - pravdatutnews.com