Проста випадковість переросла у велику проблему. Сьогодні мама маленької Олі не може згадувати без сліз, те, що вони пережили за останні 4 роки.  

3 роки взагалі дитина нічого не їсть і майже 4 роки, могла їсти лише бульйон, молоко і воду, то фактично 4 роки, — розповідає Тетяна Алієва, мама, 39 років.

Коли дівчинці було 2 роки, вона ненароком ковтнула мийний засіб, який викликав хімічний опік стравоходу.  

Ну ми тоді викликали швидку, потрапили в районну лікарню. Нам сказали нічого страшного, просто опік ротової порожнини. Через кілька днів нас виписали додому ніби здоровими і в неї під час сну йшла піна з рота, я не розуміла що відбувається і що це за симптоми.  І коли звернулись знов до лікарів - нам ставили то ацетон, то глисти. Ми втратили ще місяць часу, — згадує Тетяна Алієва.

Після цього майже пів сотні операцій, лиш для того, щоб дитина змогла їсти. Їй щомісяця впродовж року проводили бужування, тобто розширювали звужений та зарубцьований стравохід.  

В нас вони були дуже часто. Ми по 3-4 рази на місяць. В неї дуже сильно рубцювався, сильно стягувався стравохід. Кілька днів вона могла пити воду, якийсь дуже ріденький бульйончик або молоко і далі він знов стягувався до того, що навіть не могла ковтнути нічого, — Тетяна Алієва.

Після опіку стравохід рубцюється і він звужується і з часом взагалі перестає пропускати будь-яку рідину навіть і це лікується в першу чергу бужуванням, тобто делітацією, розширенням стравоходу, але ускладненням таких процедур часом є перфорація стравоходу, — пояснює Дмитро Грицак, завідувач хірургічного відділення Лікарні Св. Миколая Першого ТМО Львова.

Так сталося і в маленької Олі. Для того, щоб їжа могла потрапляти в шлунок, їй встановили гастростому, тобто спеціальну трубку в живіт.  

І так ми з гастростомою вже 3 роки. І це весь цей час не могли ми налагодити харчування з гастростомою. Дуже довго вона не сприймала, вона боялась, я боялася. Це була така знаєте, щодень було сподівання, що от-от нас візьмуть на операцію і то все закінчиться. Ну але це розтягнулося на цілих три роки, — бідкається Тетяна Алієва.

Вперше вона до нас потрапила місяць тому. В неї вже функціонувала гастростома. Дитина доволі непогано виглядала, але соціально це виглядало так, вона з хустинкою, вона постійно спльовувала слину в хустинку, тобто дівчинка вже ходила в перший клас і навіть перебування в школі було дуже утруднене, тому що всі діти звертали на це увагу, тому що вона навіть слину не могла ковтнути, — каже Дмитро Грицак. 

Тому для того, щоб відновити дитині можливість їсти медики дитячої лікарні Першого медобєднання Львова вдалися до складної операції. За 5 годин вони сформували дитині новий штучний стравохід.

Методика операції полягає в тому, щоб замістити власний стравохід трансплантом. Результат після оперативного втручання з'явився практично одразу.  

Буквально на 3 день після операції, ще в реанімації вона ковтнула слину і сама від того злякалася. В неї такі були розширені очі,  вона сказала: "мам, я ковтнула", а я сама не знала чи ще тому радіти, чи ще не можна. Так що ну це суцільна радість і коли вже тут в палаті на 6 добу їй дали пити водичку, мені здається я зараз бачу цю хвилину це неможливо передати, — Тетяна Алієва. 

Я дуже злякалась. Думала, що щось станеться, але я ковтнула і все було нормально. Я кожного дня ковтала слинку, — каже 6-річна Оля Алієва, пацієнтка.

Оля вже може сама пити воду, але ще певний час харчуватись буде комбіновано, тобто частково через рот і через гастеростому. Вона вже не може дочекатися коли зможе сама їсти і навіть знає що скуштує перш за все. 

Я би хотіла дуже з'їсти  це борщ, — зізнається Оля.

Вже за місяць, прогнозують лікарі, якщо все піде добре, Оля повністю зможе їсти самостійно через рот.  

Віра Коновал - pravdatutnews.com