Фото: pexels

Чоловік із бічним аміотрофічним склерозом, який майже втратив можливість рухатися та говорити, знову отримав змогу спілкуватися завдяки експериментальному мозковому імплантату. Система перетворює сигнали мозку на текст, а потім відтворює їх цифровим голосом.

Про це повідомляє Science Alert.

47-річний Кейсі Гаррелл бере участь у пілотному клінічному випробуванні BrainGate 2 у США. Через прогресування БАС його мовлення стало настільки порушеним, що іншим людям було важко його розуміти.

Майже два роки його мозок підключений до експериментального нейропротеза. Імплантат встановили в ділянку мозку, пов’язану з мовленням. Електроди фіксують нервову активність, яка виникає, коли чоловік намагається говорити, навіть якщо він не рухає ротом.

Після цього сигнали передаються до зовнішнього декодера. Він розпізнає активність мозку та виводить текст на екран комп’ютера в режимі реального часу.

Для керування системою Гаррелл використовує погляд. На екрані його фокус відображається як білий круглий курсор. Завдяки цьому чоловік може надсилати повідомлення й електронні листи, користуватися інтернетом і продовжувати працювати.

За час використання нейропротеза він сформував понад 183 тисячі речень і майже 2 мільйони слів. Декодер встановлений на його мобільному візку, тому система може супроводжувати його протягом дня.

Окремо дослідники створили цифровий голос, який відтворює звучання голосу Гаррелла до розвитку хвороби. Чоловік розповів, що для нього важливо, аби дружина знову могла чути його голос, а донька – дізнатися, як він звучав раніше.

Спочатку система працювала лише за підтримки дослідників, однак після удосконалень Гаррелл зміг користуватися нею вдома. За даними команди Каліфорнійського університету в Девісі, він накопичив найбільший у межах дослідження набір даних про роботу мозку.

Протягом понад 400 днів чоловік практикувався у використанні пристрою та загалом працював із ним понад 3800 годин. Середня швидкість спілкування становить близько 56 слів за хвилину. Іноді він користувався системою до 12 годин поспіль.

У нейропротезі також передбачили режим конфіденційності. Він дозволяє користувачеві не передавати окремі думки до декодера. Для навчання майбутніх моделей використовували лише дані тих сеансів, під час яких цей режим був вимкнений.

За опублікованими результатами, точність системи під час передавання повідомлень становить приблизно 92%. Науковці вважають, що досвід Гаррелла демонструє можливість тривалого використання інтерфейсів “мозок – комп’ютер” поза лабораторією.

Технологію розробили фахівці Каліфорнійського університету в Девісі спільно з експертами Браунського університету та Інституту нейронаук генерала Брігема при Массачусетському університеті. Наразі у клінічному випробуванні BrainGate 2 беруть участь 27 людей.

До слова, не лише молоко і сир: 10 продуктів, у яких багато кальцію.             

Юлія Люшньова - pravdatutnews.com