Чимало львів’ян ігнорують сигнали повітряної тривоги. На думку психологів, через емоційну та інформаційну перевантаженість у психіці вмикається захисний механізм «ілюзії безпеки»

На годиннику 11:40. Львів. Сирена. Повітряна тривога.

Містяни гуляють.

Відпочивають.

І нікуди не поспішають.

Думки людей:

А ви чули сигнал повітряної тривога, ви не ховаєтеся. Чому? – У нас під відкритим небом укриття.

Загрозу відчуваємо, але життя одне.

Я була в навушниках і не почула. - Я от зараз вам сказала, це якось повпливає, підете ховатися чи ні? – Нє. – Чому? - …

Ми ховаємося, ми вже збиралися вставати, вийшли просто з залу і думаєм, шо робити. – але шось ви не поспішаєте, та? – Вже йдем.

Системи оповіщення, заклики з гучномовців, телеграм-канали, влада – в один голос закликають українців не нехтувати сигналами повітряної тривоги, а одразу спускатися до найближчого укриття. Приміром, цього разу була загроза ймовірного ракетного удару з боку білорусі.

А чому ви не вірите, що вона може сюди прилетіти? – Ну, не знаю, просто щось таке відчуття.

А куди втечеш? Це ракета, ви бачили, які руйнування від ракети? Я живу в приватному будинку, як сховаюся в цей підвал, мене не врятує все одно. – А ось тут зараз на площі доволі людяній? – Від долі не втечеш. Як має бути, так і буде.

Чому ж деякі львів’яни нехтують попередженням? Причина, за словами психологині Ольги Шабловської, криється у перевантаженості психіки: як емоційній, так й інформаційній. Внаслідок цього утворилося 2 крайності.

Одні дуже надмірно реагують на те, що відбувається і домальовують у своїй психіці те, чого немає. Наприклад, просто звук сирени вганяє людину в паніку і здається, що «ну, все, саме наш будинок зараз розбомблять. Все найгірше, паніка, тривога, аж до того, що треба випити якісь медикаменти для того, щоб дати собі раду і якось собою оволодіти, — розповідає психологиня Ольга Шабловська.

Інша крайність – ілюзія безпеки. Коли здається, «от з ким з ким, а зі мною точно нічого не трапиться». І причина – у тому ж.

Саме через надмірну емоційну та інформаційну перегрузку. Відбувається таке ніби притуплення нашого сприйняття і ми створюємо собі «ілюзію безпеки» – захисний механізм, щоб вижити в цьому всьому. І ця крайність теж небезпечна, бо ми тоді фізично наражаємо себе на небезпеку, — пояснює психологиня.

Чимало у Львові й внутрішньо переміщених осіб. Люди, які вимушено покинули домівки через активні бойові дії у їхніх рідних населених пунктах також по-особливому реагують на попередження про ймовірну небезпеку.

Ми з Харкова. Оця ваша «повітряна» – це нічого. Чи буде, чи не буде. Прилетить – не прилетить. Так шо його, бігти ховатися? Немає сенсу.

Найгірше у всіх цих прольотах – це уламки від будинків, скло. У чистому полі такого немає, спокійніше.

І цьому також є пояснення, – каже психологиня Ольга Шабловська.

Вони або повністю все ігнорують тому, що «ми вижили і нам уже нічого не страшно. Відчуття притупилися. Тому, що вони бачили жахливіші ситуації. Інші – навпаки травмувалися. І будь-який шум, будь-який шорох повертає їх в ту травмуючу ситуацію і вони її переживають по-новому. Оті найстрашніші моменти, — зауважує Ольга Шабловська.

Аби зберегти свій психоемоційний фон психологиня радить у жодному разі не стримувати емоцій. Дозволяти проживати усі емоції: від радості – до розпачу та агресії.

На кого ми це спрямовуємо – оце важливо. Щоб ми це не спрямовували на тих, хто поряд, на чоловіка, на дітей, краще туди – на москалів, туди цю агресію, — каже вона.

А тим часом у Львові:

Я чекаю от в магазин, бо закрили… Відбій повітряної.. шо відбій? О, слава Богу! Можна йти до магазину.

Підтримай правду тут: https://www.patreon.com/pravdatutlviv  https://pravdatutnews.com/lviv/2022/02/19/13052-u-lvovi-prooperuvaly-divchynku-yaka-narodylasya-z-6-palchykamy-na

Карина Бовсуновська — pravdatutnews.com