Проте більшість нових комплексів досі залишаються типовими багатоповерхівками без продуманої інфраструктури. Архітектор Андрій Сліпак пояснює, чому сучасний підхід до проєктування житла має базуватись на концепції «місто в місті» — і що це означає на практиці.

Закордонні “міста в місті” — це не просто житлові будинки. Це цілі екосистеми, які поєднують житло, роботу, навчання, медицину, відпочинок і сервіси. Людині не потрібно витрачати години на дорогу чи вирішувати побутові дрібниці — усе поруч, — каже архітектор.

В Україні, за словами Сліпака, подібні проєкти лише починають формуватись, але часто залишаються ізольованими.

Ми маємо комплекси, які закривають базові потреби мешканців — магазин, дитячий майданчик, парковку. Проте вони майже не взаємодіють із містом. У Європі ж навпаки: такі райони відкриті, інтегровані в міське середовище. Це можна побачити на прикладі HafenCity у Гамбурзі чи King’s Cross у Лондоні.

Сучасна концепція передбачає змішане використання простору — житло поруч із комерційними, освітніми й рекреаційними зонами.

У Відні, наприклад, ти можеш жити, працювати, відпочивати та займатись спортом у межах одного району. В Україні поки що більшість новобудов — це лише житло. Ми не враховуємо транспорт, школи, сервіси, соціальні зв’язки. Але саме це формує якість життя, — пояснює архітектор.

Він додає, що швидке зростання населення, особливо через внутрішню міграцію, вимагає зовсім іншого підходу до планування.

Девелопери мають прораховувати не лише квадратні метри житла, а й кількість шкіл, місць у садках, транспортних маршрутів. Інакше мешканці опиняються у пастці власної ізоляції — без зручностей і соціальної інфраструктури.

Переваги «міста в місті» очевидні: економія часу, безпечне середовище, високий рівень комфорту. Але є й ризики.

Замкненість таких комплексів може створити соціальну ізоляцію. Тому важливо передбачати відкриті пішохідні маршрути, інтегровані простори, змішані функції — щоб люди відчували себе частиною міста, а не мешканцями “острова”, — зазначає Сліпак.

На думку архітектора, саме Львівська область може стати прикладом того, як регіон із потужним урбаністичним розвитком здатен запровадити нову модель міського життя.

У нас є архітектурна спадщина, зелений ландшафт і попит на якісне житло. Залишилось правильно спланувати: додати публічні простори, транспортну логіку, сервіси й продуману екологічну інфраструктуру. Це може зробити Львівщину регіоном комфортного життя, а не лише спальних районів.

Андрій Сліпак переконаний: концепція «міста в місті» — не розкіш, а необхідність. Вона здатна впорядкувати забудову, вирішити проблему перевантаженості інфраструктури й створити нову якість життя для українців.

Людям потрібно не просто житло. Їм потрібен простір, у якому зручно жити. Коли все поруч — життя стає легшим, гармонійнішим і щасливішим», — підсумовує архітектор.