«Андрію, як справи? – Та що Ви переживаєте, у нас тут все спокійно.»

Звична розмова між сином на фронті та батьком у тилу. Андрій Мисак від початку повномасштабного наступу рашистів захищав Україну. Спершу на півдні від Луганська. Старший солдат виконував обов’язки командира взводу. 

"Такий бліндаж в три накати зробив, та тут атомна бомба нам не зашкодить".

Та згодом їх перевели на позицію під Попасну. У військовослужбовця 24-ї бригади немалий бойовий досвід. У зоні проведення АТО Андрій Мисак неодноразово потрапляв під ворожий приціл. Одну з таких ситуацій у пекельному Дебальцевому розповідав батькові:

Каже: побратим мій крикнув: «Андрій!». Я так як був, так і присів. Тільки я присів – одразу черга по тому місці, на рівні моїх грудей. Звідси від кулі він вирвався, з Дебальцевого, а в Попасній з-під мінометного обстрілу не зміг. Осколок зніс йому пів голови, — розповідає Мар’ян Мисак, батько загиблого захисника України.

Єдине, що батьки хотіли б понад усе: повернути сина.

Ушанувати пам’ять рідного захисника на меморіал Марсове поле прийшла й сім’я Гірняків. Нині минає 40-й день, як рашисти обстріляли позицію львів’янина Володимира та його побратимів.

В понеділок вони виїхали, в четвер він вже загинув. Тобто він навіть не встиг воювати. Вони зайшли переодягнутися і накрили "Іскандери", — каже Галина Гірняк, мати загиблого захисника України.

38-річний приватний підприємець 24-го лютого вступив до лав місцевої тероборони. Кілька місяців навчань і військовослужбовця відправили на фронт. 

Людина за покликом серця. Пішла захищати, щоб не прийшов москаль, щоб танки не приїхали до нас, до Львова, — наголосила Галина Гірняк.

Нині у Львові попрощалися із ще одним захисником.

Василь Єстеферов упродовж 2-ох років проходив військову службу в десантно-штурмових військах. Учасник АТО. Під час виконання бойових завдань за особисту мужність був нагороджений відзнакою Міністерства оборони України. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації захищав Батьківщину у лавах 63-ї окремої механізованої бригади Корпусу резерву ЗСУ.

3 незнайомі сім’ї, яких пов’язує героїзм чоловіків, які не побоявшись зазирнути в очі смерті, встали на захист рідного дому. Насправді ж їх – тисячі. Воїни, які загинули, виборюючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність Батьківщини, залишаться назавжди у серці кожного українця. І День пам’яті захисників і захисниць України ще одне тому підтвердження.

Дата обрана невипадково, адже саме цього дня сталася Іловайська трагедія, або ж Іловайський котел. 29 серпня 2014 року місто мало стати «зеленим коридором» для українських військових, однак він обернувся зрадою та сотнями загиблих, поранених, взятих у полон та зниклих безвісти. Відтак ця дата – чергова згадка про те, що насправді для росіян означають слова «перемовини» та «домовленості». 366 загиблих бійців і ще понад 150 вважаються зниклими безвісти. 

Віра Коновал - pravdatutnews.com