Фото - скріншот з інстаграму С. Вакарчука

Музикант поділився в інстаграмі архівними фото, спогадами та емоціями, які стали щирим портретом покоління.

🎓 Повернення у студентські роки

51‑річний лідер гурту «Океан Ельзи» приїхав до Львова на зустріч випускників — тих, із ким навчався на фізичному факультеті у 1990‑х. У соцмережах він опублікував архівні фото, де ще юний, з довгим волоссям і усмішкою, сидить поруч із друзями в аудиторії.

«На вихідних нарешті відбулася моя зустріч одногрупників. Сказати, що я був радий — нічого не сказати. Декого не бачив по 15 років, декого — з часу випуску. Як у всіх…» — написав Вакарчук.

🪞 Дзеркало історії покоління

Музикант зізнався, що дивився на свій курс, випуск 1996 року, «як у дзеркало новітньої історії».

Дехто виїхав у 90‑х. Більшість стали викладачами й професорами західних університетів — Америка, Канада, Німеччина, Польща. Дехто працює в школі: фізико-математичні ліцеї, школи, навіть школа для наймолодших є… Дехто, таких, до речі, меншість, почав займатись іншими речами: бізнес, IT тощо.  Я відношуся до “тощо”. Є такі, хто на фронті… Є й ті, у кого діти теж служать. Як у всіх…

Ці слова звучать як коротка хроніка українського покоління, що виросло у часи змін і війни, але зберегло гідність та віру.

🏫 Атмосфера зустрічі

Вакарчук розповів, що вони пройшлися знайомими місцями університету, сіли за парти, згадували смішні й щемливі моменти.

«Найбільше втішило те, що, незважаючи на втому — фізичну й моральну — кожен випромінював надію, що все буде добре. А ще — гордість і вдячність за ту освіту, яку отримав. Я відчував це все воєдино. І бачив це в очах моїх друзів. Неймовірний день».

📚 Від фізика до зірки

Після закінчення університету Вакарчук вступив до аспірантури кафедри теоретичної фізики, а у 2009‑му захистив дисертацію в Інституті фізики конденсованих систем НАН України, ставши кандидатом фізико‑математичних наук. Пізніше він отримав стипендію Єльського університету (2015) і був запрошений до Стенфорда (2017) для навчання та викладання.

💬 Емоційний фінал

Його пост завершувався словами, які стали лейтмотивом дня:

«Гордість, вдячність і надія — ось що я бачив у кожному. Неймовірний день».

Ця зустріч стала для Вакарчука не просто спогадом, а символом зв’язку поколінь — тих, хто вчився, мріяв і залишився вірним своїй країні.

Юрій Никорак, pravdatutnews.com