Світ нарешті приходить до розуміння масштабу проблеми забруднення планети: океани переповнені пластиком, люди не сортують сміття, що призводить до ще більшого засмічення, несвідоме споживання товарів створює надлишок речей і ще багато-багато проблем, які породила людина своєю життєдіяльністю.

Але гарні новини: не все так погано! Розуміючи, що так далі відбуватися не може, у безлічі країн світу створили власні способи боротьби із забрудненням природи. Сьогодні ми хочемо присвятити більше уваги пластику, зокрема одному з найпоширеніших й найефективніших методів збору пластику і в подальшому його утилізації — фандоматах. 

Фандомат (нім. Pfandomat) — це автомат для прийому пластикових пляшок, який за отриману тару видає гроші, знижки на покупки тощо в обмін на грошову винагороду або (як у європейських моделях) на чеки, які можна використовувати в магазинах — місцях установки апаратів.  

У верхній частині агрегату зазвичай розташований тароприймач, в нижній — місткість для прийнятої тари. Ряд моделей агрегатів має вбудований спеціальний пристрій-стискач, який дозволяє зменшити обсяг прийнятої вторинної тари. 

Принцип роботи фандомата досить простий: людина розміщує порожню пляшку в тароприймач. Після цього відбувається процес утилізації: пляшка або банка автоматично обертається, сканується і відправляється в бункер за типом, визначеним машиною.  

Після сканування тара, як правило, подрібнюється. Це роблять для того, щоб зменшити її розмір, запобігти витоку рідини та збільшити обсяги зберігання. Це стосується одноразових контейнерів. Тару з багаторазових контейнерів збирають та сортуються вручну, щоб їх повернути у повторне використання. Опісля людина отримує відповідну суму або іншу винагороду, передбачену конкретним фандоматом. 

Трохи історичних відомостей:

• Перший патент на «Машину для повернення та обробки пляшок» був поданий у США в 1920 році. 
• Перша робоча машина для звороту тари була винайдена та виготовлена у Швеції та розпочала використовуватися наприкінці 1950-х років. 
• У 1962 році вдосконалена автоматична машина для повернення пляшок була розроблена і виготовлена в Норвегії.  
• Перший комбінований автомат був винайдений в 1994 році і досі працює в Детройті, штат Мічиган, США.  

Світова практика 

Такі автомати широко розповсюджені в європейських країнах (Німеччина, Чехія, Литва, Норвегія, Фінляндія тощо). В деяких, фандомати використовуючи принцип застави — при покупці пластикової пляшки з напоєм у вартість додають певну суму (приблизно 10-25 євроцентів) і при здачі тари в автомат видається чек, який можна перевести в готівку одразу ж у магазині. 

НОРВЕГІЯ 

Справжнім прикладом для усього світу є Норвегія, у якій розробили комплексну програму з утилізації пластикових пляшок. Останні дані показують, що зараз там переробляють 97% всіх пластикових пляшок, що продаються в країні, що є доволі дивовижною статистикою на тлі інших країн. 

Такого успіху Норвегія досягла завдяки системі державного оподаткування: 2014 року уряд ввів новий податок для компаній, що виробляють чи імпортують будь-які вироби з пластмаси, — це приблизно 30% на пляшку. Але якщо компанія продемонструє, що переробляє товар із пластмаси, вона підлягає меншому оподаткуванню: відтак, що вища ставка утилізації, то менший податок. Найцікавіше, що для тих компаній, які досягли 95% ставки рециркуляції, податок скасовують повністю.

Водночас клієнти також підлягають невеликому збору на всі пластикові пляшки, які залежно від їх розміру можуть варіюватися від 5% до 30% від вартості продукту. Про це було згадано вище: невелика плата працює як депозит і повертають її після повернення пляшки. Покупець має просто здати її в один в апаратів, розміщених в магазинах і супермаркетах по всій країні і відсканувати її штрих-код, перед тим, як покласти його всередину.  

ЄВРОПА 

В країнах Європейського Союзу у липні минулого набула чинності заборона на виробництво та продаж пластикового посуду одноразового використання. Крім того, проблема використання пластику стала настільки серйозною, що в ЄС поставилися до неї з максимальною відповідальністю, зокрема було вирішено: 

• до 2029 року забезпечити збір 90% використаних пластикових пляшок.  
• до 2025 року при цьому щонайменше 25% пластикових пляшок мають бути виготовлені з утилізованої сировини; 
• а до 2030 року — 30%.  

Євросоюз також має намір посилити дію принципу "забруднювач платить" шляхом підвищення відповідальності виробників. Цілком можливо, що для цього ЄС запозичить норвезький досвід оподаткування. Чи варто й розповідати про величезні штрафи запроваджені в багатьох країнах за не сортування сміття? Швейцарія, до прикладу, нещодавно змогла продемонструвати виняткові результати з переробки сміття — його там узагалі не залишилось. 

У Німеччині також розповсюджена подібна до норвезької практика додаткової оплати за тару й повернення коштів після її здачі. Так, у німецьких фандоматах можна отримати від 8 до 25 євроцентів за штуку – у вигляді чека, яким можна розплатитися в цьому ж супермаркеті.  

Цікаво зазначити, що Німеччині навіть під час проведення відомого фестивалю "Октоберфест" за пляшку або келих потрібно платити завдаток. Власне, у такий спосіб німці “вбивають двох зайців”: сміття після фестивалю залишається мінімально й довкілля не страждатиме від нерозкладеного пластику. Ця система діє ще з 2003 року. А фандомати для здачі тари встановлені біля кожного супермаркету і навіть на вокзалах.  

В Римі за 30 зданих на переробку пляшок можна купити квиток на метро. Можемо припустити, що винагорода за більшу кількість пляшок зумовлена тим, що Італія є лідером серед європейських країн зі споживання напоїв в пластиковій тарі. Але попри те, ця система настільки популярна, що на обмін вишиковуються черги.  

У польській столиці Варшаві віднедавна теж запустили проєкт з прийому використаної тари. Система подібна до норвезької й німецької, відрізняється винагорода: за здані пляшки пропонують знижки. За кожну здану пляшку нараховують віртуальний бал. Таким чином, за 5 балів в певній кав’ярні можна безкоштовно отримати еспресо, а за 40 – квиток в кінотеатр. Системою планують впровадити й інші польські міста.  

Серед інших ініціатив по всій Європі у світових мережах магазинів одягу деяких  можна принести старі речі, які відправлять або нужденним, або на переробку, за які людина зможе отримати знижку для наступної покупки. Те ж — із технікою. 

А що в Україні?  

В Україні з подібними екоініціативами все дещо складніше. На державному рівні можемо похвалитися хіба запровадженням плати за одноразові пакетики (детальніше про це можна почитати у статті). Крім того, наслідуючи досвід ЄС, Міністерство захисту довкілля хоче заборони використання одноразового посуду. Фандомати поки не стали частиною нашої реальності, хоч можна люди до цього уже готові — це можна помітити бодай за кількістю петицій, у яких містяни вимагають встановити апарати для збору тари.

Проте певні приклади використання фандоматів в Україні є: 

• Так, 2007 року у Харкові з'явився автомат (який, до слова, встановити ентузіастів), що видавав символічні призи за тару: календарики, магніти чи невеличкі іграшки для дітей. 
• У Харкові, до речі, також планують встановити автомати для утилізації пластикової тари, в обмін на які людина зможе поповнювати картку на проїзд у громадському транспорті. 
• 2015 року в Києві була створена петиція про встановлення автоматів по збору пластикових пляшок. Вона набрала необхідну кількість у 10 тис. підписів містян. 
• Також у Харкові у 2017 було встановлено фандомат для обміну пляшок на дитячі іграшки. 

• 2019 року в Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України запропонували інтегрувати фандомати в український простір. Один фандомат був розрахований на 5000 осіб. Проте про реалізацію цього наміру достеменно не відомо. 
• 2020 року у столиці з’явився автомат «Япомогабокс», встановлений  для обміну пластикових пляшок на корм для безпритульних тварин. Відомо, що у перший же день своєї роботи він зібрав 68 кілограмів пластику., починаючи з першого дня роботи, на знову ж доводить про готовність людей долучатися до подібних ініціатив. 

• Також 2020 року у Львові Міська рада підтримала петицію містян про встановлення фандоматів, проте відомості про те, чи вони уже з’явилися — знайти не вдалося. Але ми сподіваємося на краще. 

Однією з проблем для становлення фандоматів може бути їхня недешева ціна. Здебільшого фандомати виробляють в Німеччині, а їхня вартість коливається в діапазоні 4800-7000 євро. Тобто, за деякими оцінками, окупитися вони зможуть приблизно через 5-6 років. Таким чином стає зрозуміло, що будувати мережу фандоматів можливо лише за міської, а в ідеальному варіанті — за державної підтримки. 

Крім того, задля зменшення кількості пластику в Україні мережі кав’ярень часто пропонують клієнтам знижки за напій у власному стаканчику, деякі — переходять на дерев’яні трубочки замість пластикових.  А магазини техніки дають можливість обміняти стару техніку на знижки для покупки нової.  

Доречно також згадати про екоініціативи, що стосуються не лише очищення, але й збереження довкілля: так вже кілька років поспіль Україна долучається до американської акції “Озеленення планети”, яка згуртувала понад 50 тисяч українців з різних міст, що, до прикладу, минулого року висадили понад 2 мільйони дерев за 1 день! 

В Україні також проводять традиційний міжнародний форум «ECO UKRAINE», до якого залучають іноземних експертів й обговорюють реалізації ініціатив щодо збереження довкілля планети. 

Нам ще є до чого прагнути, але ми уже на правильному шляху. Споживаймо свідомо! 

Віра Коновал - pravdatutnews.com