Кіно ‒ це завжди про емоції, а окрім - про рівень культури та те, як кіноіндустрія відчуває суспільство. Щороку у другу суботу вересня відзначають День українського кіно, а це історія, яка має багато здобутків та, на жаль, не менше перешкод. Кінематографія в Україні ‒ це численні етапи заборон, які крізь роки привели країну до міжнародного визнання.

Перші кроки українського кінематографу

Першовідкривачем кіно вважають Йосипа Тимченка, адже він у 1893 році сконструював прототип сучасного кінознімального апарату та апарату для кінопроєкції. Вже за три роки (1896 рік) Альфред Федецький зняв хронікальні сюжети (перша українська кінозйомка), а потім влаштував кіносеанс у Харківському оперному театрі. Кадри, які побачили глядачі, були дуже простими: короткі замальовки, зняті на вулицях Харкова. Тоді ж у Львові стартували кіносеанси французьких фільмів.

До початку ери звукових фільмів, у 1920-30-х було створено декілька німих стрічок. Вже у 1925 році відбувся вихід фільму під назвою «Броненосець Потьомкін», який визнають одним із найкращих у світі.  У 1928 році розпочинає свою діяльність Київська кінофабрика, яка тоді вважалась однією з найбільших у світі.

Звукове кіно в Україні

Вперше звукове кіно в Україні з’явилось у 1930 році ‒ це була «Симфонія Донбасу» від режисера Дзиги Вертова. 

На міжнародному референдумі кінокритиків у Брюсселі 1958 року стрічку Олександра Довженка «Земля» було названо одним із 12 найвизначніших здобутків світового кінематографа. А вже у 1961 році відбулась прем’єра комедійної стрічки «За двома зайцями».

Українське поетичне кіно

У середині 60-х років з’являється українське поетичне кіно. У цей період розпочинають поєднувати традиції фольклору та міфологію. Українське поетичне кіно представляють режисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Микола Мащенко, Леонід Осика, а також актори Іван Миколайчук, Богдан Ступка.

У 1964 році відбулася прем’єра «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова. Фільм отримав світове визнання (нагороди Аргентини, Італії, Греції), 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 гран-прі) у двадцять одній країні. Відомо, що польський режисер Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.

У 1965 році відбувся режисерський дебют Юрія Іллєнка та Івана Драча – «Криниця для спраглих». 

Богдан Ступка у 1971 році дебютує у фільмі «Білий птах з чорною ознакою» Юрія Іллєнка. Стрічка отримала золоту медаль Міжнародного Московського кінофестивалю. 

Українські анімаційні фільми 

У 1967 році відбулась трансляція відомої серії мультиплікаційних фільмів «Козаки». Перший мультфільм, тепер уже класичної анімаційної саги, було завершено у 1967 році, а останній – 1995 року. Сценарист Володимир Дахно отримав Шевченківську премію, а «Козаки» стали візитівкою української анімації. 

Заборонені українські фільми

Попри численні здобутки, мабуть, у будь-якій діяльності складно обійти Радянський Союз та тодішню цензуру, неодноразово українські фільми забороняли через «ідейні збочення», вільнодумство та й просто через те, що там не проглядалось, так би мовити, «радянського духу»:

«Пропала Грамота» ‒ це один із найзнаковіших українських фільмів; комедія про подорож козаків Василя та Андрія з гетьманською грамотою до цариці у Петербург, у якій чимало пригодницьких моментів та випробовувань.  Проте радянська влада відсторонила від роботи режисера фільму Віктора Греся через те, що на їхню думку особистість козака Василя зображали дуже вільнолюбною. Режисера замінили Борисом Івченком, але і йому наказали переробити вже відзняту стрічку. Навіть після численних правок, фільм  таки не дозволили показувати. Він вийшов на екрани лишень через 12 років.

«Совість» ‒ це стрічка про період Другої світової війни, двоє місцевих хлопців вбивають німецького коменданта. Нацисти за це розстрілюють півсела. Цей фільм вважався назавжди втраченим, адже  спершу його заборонили, а єдину копію викрали. Проте син режисера стрічки Володимира Денисенка – Олександр розповів, що у 1989 році невідомий підкинув під двері фільмосховища Державної кіностудії студії імені Довженка плівку із фільмом. 

«Криниця для спраглих» ‒  це практично стрічка безслівна, у сюжеті притча про старого Левка, якого покинула уся сім’я. Він хоче померти, навіть майструє собі домовину, проте йому так і не вдається зробити задумане. Загалом ідея фільму ‒ розповісти про життя та смерть. Через «ідейні збочення» всі копії фільму ЦК КПУ наказав знищити, однак одну копію режисеру стрічки Іллєнку таки вдалося викрасти. Лише у 1988 році глядачі вперше побачили «Криницю для спраглих».​

Починаючи із 1970-х років радянська влада не допускала створення фільмів вже на етапі сценарію, зокрема сім стрічок, які знімав Юрій Іллєнко, підпали під заборони і це лишень невелика частина історій про цензурування українських кінокартин. Усе почало налагоджуватись із процесами перебудови в середині 1980-х років, тоді заборонені фільми почали повертатися на екрани.

Сучасний кінематограф

У 1990-ті роки відбулося зародження українського телесеріалу. Один із перших – «Пастка» за участі Богдана Ступки, Ольги Сумської, Анатолія Хостікоєва. 

Український мультфільм «Йшов трамвай дев'ятий номер» здобув у 2003 році нагороду «Срібний ведмідь» Берлінського кінофестивалю.  

Здобуття першої для незалежної України «Золотої пальмової гілки» на Канському міжнародному кінофестивалі відбулось у 2005 році. Її отримав Ігор Стрембіцький за короткометражний фільм «Подорожні».

2006 року дебютував перший український трилер «Штольня», який побудовано на  українських реаліях 

У 2014 році відбулась прем’єра  фільму «Плем’я» ‒ це перша у світі стрічка жестовою мовою режисера Мирослава Слабошпицького. Фільм став найтитулованішим в Україні. Сценарій фільму заснований на спогадах самого режисера. Стрічка увійшла до чисельних списків кращих фільмів року,  зайняла восьме місце в річному рейтингу авторитетного видання Sight & Sound.

Україна та Оскар

Справжньою сенсацією стало присвоєння статуетки «Оскар 2024» за «Найкращий документальний фільм» стрічці «20 днів у Маріуполі». Цю найкасовішу документальну стрічку зняв український журналіст і військовий кореспондент Мстислав Чернов у перші три тижні повномасштабного вторгнення РФ в Україну.  Фільм також отримав премію BAFTA у категорії «Найкращий документальний фільм» та номінацію в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою», виграв премію Гільдії режисерів Америки в категорії «Видатні режисерські досягнення в документалістиці». Відомо, що «20 днів у Маріуполі» здобув більш ніж 20 нагород і 40 номінацій. Фільм показали перед засіданням Генеральної асамблеї ООН у вересні 2023 року. 

Нагадаємо, Україна візьме участь у "Євробаченні-2025"

Софія Ратинська - pravdatutnews.com