Запобігти та полегшити страждання невиліковних пацієнтів – основна мета паліативної допомоги. Вона не продовжує життя, а покращує його якість.

Вони вже звикли бачити смерть, невиліковних і часто просто приречених пацієнтів. Вони звикли виконувати більше обов’язків, ніж потрібно. Адже якщо бачать, що людина не може впоратись сама, допомагають. А саме з такими й працюють медики паліативної допомоги.

Ми не продовжуємо життя пацієнтам. Ми покращуємо їх останні дні життя. Тому от така філософія паліативу. Така філософія в нашого відділення. В нас така команда, що дякувати Богу підібрана, спрацьована і я просто впевнена в кожному працівнику, він буде працювати й викладатись на 100%, — зазначає завідувачка відділення паліативної допомоги ТМО 2 Оксана Мощинська.
 

Не всі медики витримують працювати в таких умовах. Адже паліативна допомога містить в собі не тільки медичну складову, але і психологічну, духовну та соціальну.
 

Немає галузі медицини, яка власне охопила б оці всі аспекти пацієнта і задовольнила його потреби. Паліативний пацієнт, це пацієнт, який має невиліковні одне або кілька захворювань, які обмежують прогноз життя ну й особлива медицина паліативна тим, що вона не тільки займається пацієнтами, а й членами родини, — розповідає Оксана Мощинська.
 

Паліативними пацієнтами можуть стати люди абсолютно різного віку. Є окремо дитяче відділення та доросле. Окрім того, до паліативної допомоги входить і хоспісна.
 

Це люди з захворюваннями, в яких прогнозована тривалість життя близько року. Ну зараз воно так визначається. Оце є категорія паліативних хворих. Чим менше прогнозована тривалість життя, тим вона більше скорочена як можна визначити. Тому це є пацієнти власне Госпісу, — пояснює медична директорка лікарні «Госпіс» м. Львова ТМО 2 Оксана Винник.
 

Зазвичай це є онкологічні захворювання з больовим синдромом, відповідно кілька перенесених інсультів, які приковують людину і трофічні зміни шкіри, особливо належні, тому що лежачі пацієнти в амбулаторних, тобто домашніх умовах зазвичай ну складно доглядаються і дуже вчасно виникають власне ті належні, тому ми акцент робимо на амбулаторному веденні таких хворих, щоб профілактувати, — розповідає завідувачка відділення паліативної допомоги ТМО 2 Оксана Мощинська.
 

Однією з пацієнток паліативного відділення є пані Мар’яна. Їй майже 90 років і ще донедавна вона вела цілком повноцінний спосіб життя, аж допоки раптово не змогла встати на ноги.

Я 3 місяці неповних не ходжу, а так я ходила в мене паличка. Я собі виходила на вулицю. В магазин, в кав'ярню. Я все-таки старша людина, але з повноцінним життям і раптово сталася така біда, — розповідає пацієнтка пані Мар’яна.

Вона як ніхто розуміє наскільки важливою і складною є робота з пацієнтами, адже і сама колись працювала у медичній сфері.
 

Дочка каже може ліжко так, щоб дивитися у вікно. Кажу я не хочу дивитися, я тут лежу, бачу медиків в білих халатах і мені то на душу, ніби я попала у свій колектив, — зауважує пані Мар’яна.
 

Нянечки дуже уважні, ну вони вже навчені, то треба навчитися. Не просто нянечкою бути. То є така найскладніша професія. Бо то треба мати душу, співчуття до людини, а тут такі люди працюють. Очевидно вони покликані для того, — ділиться враженнями пацієнтка.
 

Зазвичай пацієнти не хочуть покидати домівку, але їхній стан потребує стаціонарного лікування. Та, якщо людина може лікуватися вдома, то паліативну допомогу їй нададуть на місці.
 

Вже 2 роки тому ми створили виїзну паліативну службу, яка надає власне ті елементи паліативної медицини, паліативного догляду пацієнтам міста за скеруванням сімейних лікарів і щоденно. А в телефонному режимі й в суботу, і в неділю й у вихідні святкові, — пояснює Оксана Мощинська.
 

Побутує така думка, що до нас віддають. Ну і то найбільше болить, тому що насправді ми госпіталізуємо. Ми є заклад охорони здоров'я і коли стоїть питання як до вас здати чи як до вас віддати, розумієте от шкода що люди так мислять. Тому що десь є необізнаність в тому яка це послуга, паліативна послуга, — додає Оксана Винник.
 

Зазначимо, що сьогодні під своєю опікою паліативне відділення має пацієнтів з хоспісів Східних територій України, які прибули евакуаційними потягами.
 

Це і молоді дівчата, жінки й 17 років, і 19 років і 23. Ну і на жаль, одна з них вже відійшла дівчинка така 23 роки. Там була шваннома стегна, вона виїхала з Києва, перебувала тут в нас. Ну наш об'єм допомоги їй був наданий адекватно. І з того наскільки можна було бути задоволеним то так і було, — розповідає медична директорка лікарні «Госпіс» Оксана Винник.
 

Та навіть попри це, хоч і дуже рідко бувають такі пацієнти, яких виписують додому у стані ремісії. І дуже важливо, що сьогодні є можливість полегшити життя людей, які страждають від серйозних захворювань.

Підтримай правду тут: https://www.patreon.com/pravdatutlviv  https://pravdatutnews.com/lviv/2022/02/19/13052-u-lvovi-prooperuvaly-divchynku-yaka-narodylasya-z-6-palchykamy-na

Карина Бовсуновська — pravdatutnews.com