Фото: depositphotos

Вплив стосунків із батьками не зникає після того, як людина стає дорослою. Дитячий досвід може позначатися на самооцінці, відчутті власної цінності та тому, як людина будує стосунки з іншими.

Про це пише Psychology Today.

Батьки з вираженими нарцисичними рисами можуть бути надмірно зосереджені на собі, потребувати постійної уваги та схвалення, а також мати труднощі з емпатією. Для контролю дитини вони можуть використовувати почуття провини, страх або сором.

У деяких випадках дитина також стикається з маніпуляціями та газлайтингом — коли її змушують сумніватися у власному сприйнятті подій.

У дорослому віці наслідками такого досвіду можуть бути постійні сумніви в собі, низька самооцінка, залежність від чужої думки, труднощі з відмовою іншим та встановленням особистих меж.

Як це може проявлятися

Постійна потреба у схваленні

Людина може постійно шукати підтвердження того, що вона достатньо хороша. Навіть після досягнення успіху їй може бути складно самостійно відчути задоволення від результату без схвалення інших.

Страх помилитися

Якщо в дитинстві помилки супроводжувалися критикою, соромом або покаранням, у дорослому віці може з’явитися сильний страх зробити щось неправильно.

Через це людина може надмірно контролювати себе, прагнути бути ідеальною або уникати ситуацій, де є ризик помилитися.

Складнощі з особистими межами

Людині може бути важко сказати «ні», відмовити у проханні або прямо заявити про власні потреби. Вона може боятися образити інших чи викликати конфлікт.

Суворий внутрішній критик

Усередині може залишатися голос, який постійно нагадує про недоліки та вимагає бути кращою. Людина критикує себе навіть за незначні помилки й відчуває, що завжди робить недостатньо.

Сумніви у власному сприйнятті

Після тривалих маніпуляцій або газлайтингу людині може бути складно довіряти власним емоціям і спогадам. Вона може постійно запитувати себе, чи правильно зрозуміла ситуацію та чи не перебільшує свої почуття.

Що можна зробити

Встановити дистанцію

У дорослому віці людина може сама визначати, наскільки часто та в якому форматі спілкуватися з батьками. Це може бути встановлення чіткіших меж, зменшення кількості контактів або збільшення особистого простору.

Дистанція не обов’язково означає повне припинення спілкування. Іноді вона допомагає захистити власний емоційний ресурс.

Дозволити собі сумувати

Усвідомлення того, якої підтримки не вистачало в дитинстві, може викликати смуток, злість або розчарування.

Важливо пам’ятати, що поведінка батьків не визначає цінність дитини. Відповідальність за те, як дорослі поводилися з дитиною, лежить на дорослих.

Вчитися співчуття до себе

Замість постійної критики можна поступово формувати більш підтримувальний внутрішній голос.

Для цього варто:

• помічати та визнавати власні емоції;
• нагадувати собі, що складні переживання є частиною людського досвіду;
• ставитися до себе з турботою, а не осудом.

Помічати старі сценарії

Аналіз власного дитячого досвіду може допомогти побачити, які моделі поведінки повторюються в дорослому житті.

Наприклад, можна записувати свої реакції на певні ситуації та емоції, які вони викликають. Це допомагає помітити зв’язок між минулим досвідом і поведінкою сьогодні.

Будувати власне життя

Розуміння впливу дитинства не означає, що людина має постійно жити минулим. Важливо поступово створювати власний сценарій життя — встановлювати здорові межі, уважніше ставитися до своїх потреб і будувати стосунки, у яких є взаємна турбота та повага.

Якщо наслідки дитячого досвіду залишаються дуже болісними або заважають повсякденному життю, можна звернутися до психотерапевта. Фахівець може допомогти розібратися з пережитим і сформувати нові способи взаємодії із собою та іншими.

Стрілець Діана - pravdatutnews.com