Святкове шоу обернулось жахливою трагедією. 

Тоді у липні 2002-го на летовище зійшлися тисячі людей, від малечі – до людей похилого віку, дехто цілими сім’ями, а то й родинами, аби подивитися на шоу вищого пілотажу. Та ніхто не міг уявити, чим завершиться цей спекотний літній день. Серед них і Віктор Коломієць. Сестра пригадує, як іще того ранку телефонував та запрошував її разом із нареченим на авіашоу. Однак вони відмовились, немов відчуваючи щось недобре. Тож дзвінок, пролунав наче грім серед ясного неба.

Тут такий дзвінок, друга година дня. Нам подзвонили з роботи його начальник. І кажуть, от всі з роботи пішли. Їх там було 10 хлопців чи 8. І от один тільки мій брат не повернувся, - зізналась сестра загиблого у Скнилівській трагедії Олена Яцків. 

Та все ж до останнього, пригадує жінка, сподівались, що його знайдуть живим. Нехай у лікарні, але живим. 

Ми тут з татом пам'ятаю попід ті ворота бігали, вже ті машини виїжджали, вже тут швидкі ганяли. Ну такий ужасний день, от не люблю це місце. Ну приходжу, бо все  трохи, а так..., - додала Олена Яцків. 

Та справжнім випробуванням для батька було впізнання тіла любого сина, – додає пані Олена. Для сім’ї Іванових рана від втрати улюбленого сина досі нестерпна. Хлопцеві було 24 роки. Попереду – ціле життя та чимало амбітних планів.

Це біль. Він нічим не вимірюється, особливо для мене, як чоловіка. Ну я вже так відчував. Бо там дим йшов, якийсь гам, шум. І тут вже почались дзвінки з усіх боків. Що десь щось трапилося. Ми всі різко поїхали сюди, але сюди нас не пустили, - розповів батько загиблого у Скнилівській трагедії Володимир Іванов.

Роман Іванов цього дня уже традиційно відправився з друзями на авіашоу. Та навіть тут на летовищі їхні меморіальні плити поруч. 

Зібралися і їздили по всіх лікарнях і шукали тіла. Шукали тіла, то там, то там. Мого сина Романа і Олександра знайшли на Топольній. Ну а потім пічальний процес впізнавання і всяке інше. Згадувати про це дуже боляче, - додав Володимир Іванов.

І таких понівечених доль ця трагедія залишила по собі чимало. Тоді, за офіційними даними загинуло 77 осіб, з яких 28 – діти. А ще сотні поранених. Очевидці, яким пощастило вижити, пригадують: картина була жахливою. Віктор того фатального дня прийшов разом з іншими подивитись святкову програму, оскільки захоплюється авіацією. Пригадує, стояв буквально в ста метрах від місця падіння літака.  

Охочих відвідати шоу з демонстрування вищого пілотажу було чимало, – пригадує чоловік. Тоді як на завершенні була жахлива картина.

Це був шок у людей. По-перше, як я надавав першу допомогу, десь так кроків 100 переді мною - це все були трупи. Вони були різані, биті. Всі плакали, кричали. Це був просто жах, - зізнався очевидець трагедії Віктор Мазур.

На завершення феєричного авіашоу винищувач Су-27, за штурвалом якого був досвідчений та один із найкращих льотчиків-випробувачів того часу Володимир Топонар, виконував фігури вищого пілотажу. Та несподівано літак став падати і врізався в натовп глядачів. Хоча пан Віктор переконаний: пілот був справжнім професіоналом, тож зробив усе можливе, аби уникнути ще більшої трагедії.

У нього форсаж був на одній камері, а друга вже погасла. При  такій погашшій одній турбіні, він ж тяжкий, він не може зробити таку петлю.Він зробив усе що міг, він буквально пролетів між двома великими, ще встиг пролетіти, - додав чоловік.

В іншому випадку, певен чоловік, трагедія була б іще більшою. Отож шоу з  багатьма порушенням – тож неминуче сталася біда. А тепер, через майже два десятки років цього дня  рідні та близькі приходять сюди, аби запалити лампадки та помолитися.