Щороку 27 вересня відзначають Всесвітній день туризму. Це сьогодні, а отже - будемо говорити про те, де можна класно відпочити. Звісно, мандри бувають різні - одні обирають стандартні локації, до яких масово возять туристів, інші ж женуться за свободою та гострими відчуттями. Я серед останніх, тож пропоную ознайомитися не просто з місцями, а з відповідями на запитання “що зробити, коли хочеш нестандартно провести час”. 

Сплавитися по Полтві – підземній річці Львова 

Під Львовом є розгалужена система підземель. Вони сформовані навколо підземної річки Полтви. Це десятки кілометрів тунелів, якими можна не лише ходити, а й… плавати на човні. Що ми і зробили.

Стартували коло Стрийського ринку. Це найвища точка р. Полтва, де є достатньо води для човна. Там зливаються два підземні потоки. Думаєте нас одразу підхопила стрімка течія та понесла вниз до Оперного театру? А дзуськи! Човен міцно сидів на підводному камінні та навіть не рухнувся.

Ми сильно відштовхнулися веслами і аж тоді відчалили! В Полтві теж бувають «пороги», як на Дніпрі у козаків. Узагалі дорогою ми кілька разів зачепили човном гостре каміння в річці. Балони витримали, а от дно – порвалося. Човен залишився на плаву, проте всередині тепер стояла вода. Ми завбачливо одягнули водонепроникні костюми, то ж ця пригода нас не зупинила.

Настав найвідповідальніший момент сплаву – пройти високий, слизький та дуже швидкий водоспад позаду Оперного театру. Саме на цьому місці люди перевертаються, набирають води та гублять речі.

Перед водоспадом швидкість течії раптово зросла. Ми міцно вчепилися у борт, заплющили очі, позакривали роти і повністю довірилися човну та Полтві.

Минуло кілька секунд, а ми все ще були сухі та на човні. Розуміємо, що нам вдалося подолати цей водоспад! Навколо пропливають високі та неприступні мури Полтви в районі готелю “Львів”. Вибратися нагору нереально. Але нам це і не потрібно: ми спокійно рухаємося далі.

В Полтві є спеціальний бортик, об який затримуються ті, хто в неї впав вище по течії. Він знаходиться біля МакДональдсу на кільці Чорновола – Липинського. В день сплаву води у Полтві було достатньо. Тож цей бортик ми проскочили “на швидкості”.

Наступною значною перешкодою стало приєднання щитового колектора з районів Варшавська – Левандівка – ринок Південний. Це величезний тунель, що місцями проходить на глибині аж 40 метрів під землею та врізається у Полтву під прямим кутом. 

Як бачимо, під вулицею Торф’яною зливаються дві підземні річки. Розмір тунелю (колектора), яким вони тектимуть далі, мав би збільшитися, в порівнянні з тим, що було до злиття. Адже води стало більше. У це важко повірити, але після злиття тунель стає на третину менший! Ось що ми побачили з човна. Ця ділянка стає дуже небезпечною під час дощів.

Далі ми плили районом Полтви, що має моторошну назву “Кривавий рів”. На випадок надзвичайної ситуації, ми заздалегідь провели розвідку запасних виходів із Полтви та позначили їх спеціальними світловідбивачами. Якби щось пішло не так, то навіть з мінімальним світлом можна було б оперативно вибратися на поверхню.

Та все йшло добре. Після ринку Торпедо тунель Полтви роздвоївся. Основна маса води потекла його лівою частиною. Глибина Полтви там по груди. Зате у правій гілці води стало по кісточки, там з’явився в’язкий мул.

Наш сплав тривав вже більше години. За цей час затерпли ноги та втомитися руки. Останні кількасот метрів до виходу тунель став дуже замуленим і човен почав зачіпати все дном. Ми радо зіскочили у воду та почалапали на своїх двох, тягнучи човен за собою. Через двадцять хвилин з’явилося світло в кінці тунелю.

Отже. Для сплаву Полтвою потрібен звичайний надувний човен і сміливість, а вода сама понесе до виходу. Ну і звісно - трохи досвіду. Мандрівка тривала годину, ми пропливли 8 км підземеллями Львова. 

https://youtu.be/T235x57EmdA

Заночувати в гамаку на закинутій військовій вежі в Карпатах 

А Вам кортіло кортіло побачити з висоти на власні очі свій майбутній маршрут горами? Але без квадрокоптера, наживо! Така можливість є в Осмолоді, звідки починається багато туристичних маршрутів Горганами.

Ти переходиш річку і очі аж розбігаються від різноманітних вказівників на деревах. А над всім цим добром стоїть висока висока вежа. Колись її використовували військові. А зараз це просто гарний оглядовий майданчик.

Вежу добре видно з села, тож знайти її просто. На роздоріжжі йдемо ліворуч як на гору гору Горган. За кількасот метрів буде поворот праворуч вздовж ЛЕП до газової станції. 

Цією дорогою до кінця і вийдете на вежу. На хорошому позашляховику можна виїхати на сам верх. Дорога позначена на OSM картах.

Вхід на вежу вільнодоступний. Завдяки поручням - вилазити доволі безпечно. Висота, на око, десь сімдесят метрів. Після недовгого підйому ми відпочиваємо на широкому майданчику та милуємося навколишніми пейзажами. 

Для тих, кому мало денної краси, є ще одна атракція - посередині вежі можна розтягнути гамак, аби зручніше було споглядати неймовірний захід сонця. А згодом зустріти світанок. 

Скупатися в підземному озері найбільшої гіпсової печери світу

Шо є спільного між Говерлою та печерою Оптимістичною? Статус. Говерла – найвища гора в Україні, а Оптимістична – найдовша печера. Та й не тільки в Україні. При загальній довжині ходів 260 км «Оптимістична» є однією з найдовших печер в світі.

Хоч Говерла і найвища гора в Карпатах, але вона далеко не є найскладнішою. У гарну погоду піднятися на неї може кожен охочий. Те ж - і з “Оптимістичною”. В ній не прийдеться рачкувати всі 263+ км, щоб вибратися на поверхню. Магістральні ходи тут широкі та просторі, майже всюди ми пересувались стоячи.

Вхід в печеру розташований у селі Королівка, Тернопільська область. Зайди у неї можна лише у супроводі екскурсоводів. 

Ця пригода трапилась із нами взимку. Незважаючи на мороз, усі переодягаються в легкі комбінезони. Хто бував в печерах, то знає: там завжди +10 С, незалежно від погоди надворі. Щоб не спаритися там, нам прийдеться трохи померзнути тут.

Наші провідники лазять в цю печеру з 1983 року. Вони розповідали, що раніше кожна експедиція в печеру починалася з відкопування входу. А деколи і закінчувалася цим самим. Перших сто метрів печери доводилося буквально пропливати на пузі, як паця в багнюці. Зараз вхід теж деколи заливає, але вже не так сильно. Ну і є ще вбиті дерев’яні стовпці, якими можна так-сяк навкарачки пройти сухим.

Коли я купував комбінезон в печеру, то продавець мене запитав: «А що там може бути цікавого, в тих печерах?». А й справді, якщо тверезо подумати, то там лише темнота, мокра глина, гостре каміння і хижі кажани. Ну ок, є ще кристали, сталактити і озера. Але це насамперед пригода.

За годину ходьби від входу є містична підземна галерея. Тут ми зустріли гномів, русалок, гідру, домового, мінотавра та інших персонажів. Недаремно ж ця печера називається “Опти-Містична”.

Тут, також, можна оглянути експозицію кристалів та подивитися у глиняний телевізор. Зроблено це все руками спелеологів.

Серед цікавинок, які трапилися нам на шляху - місце ночівлі кажанів. Уявляєте, в одному коридорі їх висіло аж 500 штук, всі догори ногами. Стільки рукокрилих нараз я ще не бачив.

Ще годину займає добирання до озера. Балатон - це фактично калюжа за мірками наземних озер, воно має 3-4 метри діаметром і десь так - завглибшки. 

На кам’яному виступі — залізне горня. Тож кожен може втамувати спрагу. Найризиковіші можуть навіть скупатись. Вода тут, щоправда, крижана.

Таких цікавих місць для дослідження в Україні безліч. Відтак, аби гарно провести час - не обов’язково їхати за кордон.