ГРА В КВАЧА 

Не спонтанне рішення, а продумана спецоперація. Експрезидент Грузії Міхеїл Саакашвілі, який 8 років не з’являвся на батьківщині через кримінальні справи, таки прибув до країни і 1 жовтня його затримали у Тбілісі. До Грузії політик прибув напередодні. Він повідомив, що повертається, аби підтримати людей під час місцевих виборів. Коли саме Саакашвілі перетнув кордон – достеменно невідомо. Одні кажуть, що за чотири дні до затримання, інші – що за день.

Натомість відеозвернення і фото електронного авіаквитка, у якому вказувалося, що Саакашвілі має прибути в з Києва до Тбілісі вечір 2 жовтня – у день виборів до місцевих органів влади – сам Міхо опублікував у фейсбуці 27 вересня. Тоді десятки журналістів також взяли квитки на цей рейс. Бо ж це міг бути для Саакашвілі політ в один кінець і пропустити таку подію не могли.

Політика затримали у житловому будинку в Тбілісі. Арештували і власника квартири, де перебував Саакашвілі. Під час затримання опору Міхо не чинив. Натомість після арешту Саакашвілі заявив, що вважає себе політичним в'язнем і оголосив голодування. Політологи кажуть: усе було продумано заздалегідь. Міхо цілеспрямовано хотів, щоб з СІЗО його витягнули українські дипломати. Бо ж у Саакашвілі українське громадянство. До того, він обіймає посаду голови Виконавчого комітету Національної ради реформ при президентові України.

ПЕРЕТИН КОРДОНУ

У місцевих ЗМІ з’явилася інформація, що Міхеїль Саакашвілі перетнув кордон Грузії на трейлері. Весь шлях колишній президент провів у вентиляційній кабіні машини. Трейлер перетнув кордон Грузії в Поті. Припускають, що вантажівка прибула в порт паромом з України. 

Далі ж випливають ініціали чоловіка - Е. Ц. Назвала їх прокуратура. За даними CNews, це Елгуджа Цомая. Саме він був водієм трейлера, на якому Саакашвілі повернувся на батьківщину. Саме він доставив Міхо до Батумі на своєму особистому легковику. І саме він є власником помешкання, у якому затримали Саакашвілі - його також арештували. Чоловікові пред'явили звинувачення в приховуванні злочинця. До речі, є інформація, що відзняті в Батумі відео були записані одразу по приїзду Саакашвілі до Грузії ввечері 30 вересня, і викладені в мережу вже з Тбілісі.

Натомість прибічники Саакашвілі заявили: експрезидент перебував на території Грузії впродовж останніх чотирьох днів. Хоча,  за даними грузинських журналістів, навіть найближчі соратники Міхо не знали про повернення політика.

У ЧОМУ Я ВИНЕН?

На батьківщині Саакашвілі не був останні 8 років. Адже в Грузії він оголошений в розшук. Проти нього там відкрили 4 справи і заочно засудили до шести років ув’язнення. У 2018-му Міхо визнали винним в організації нападу на колишнього опозиційного депутата Валерія Гелашвілі у 2005 році. Також йому присудили 3 роки за помилування колишніх співробітників МВС, засуджених у справі Сандро Гіргвліани. Ще дві справи стосуються розтрати держкоштів на власні потреби та закриття опозиційного каналу. Вони перебувають на етапі розгляду.

Крім того, після прибуття політика до країни 1 жовтня, проти нього порушили ще одну кримінальну справу - незаконний перетин грузинського кордону. Це вже п’ята по рахунку. Напередодні приїзду експрезидента прем’єр Грузії наголосив: Саакашвілі обов’язково затримають. На нього однозначно вдягнуть кайданки, а президентка Саломе Зурабішвілі впевнено і непохитно заявила: помилування не буде.

СТОСУНКИ УКРАЇНА – ГРУЗІЯ

Знаючи, що буде затриманий, Саакашвілі все одно попрямував до Грузії. Він провернув таку собі особисту спецоперацію. Для цього напередодні навіть записав відео зі своєю новою пасією. Ролик, у якому розповідає про любовні стосунки з депутаткою від "Слуг Народу" Єлизеветою Ясько, Саакашвілі опублікував у своєму Facebook. Мовляв, на випадок арешту, щоб потім на цьому не спекулювали. Зараз же нова обраниця політика закликає відпустити Саакашвілі.

Вимагає пояснень від Тбілісі і Володимир Зеленський. Він "дуже розчарований поведінкою" щодо Міхеїла Саакашвілі. Бо ж затримали не будь-кого, а громадянина України, голову Виконавчого комітету Національної ради реформ при президентові України. Тож глава держави каже, буде домагатися повернення засудженого.

І тут дуже пасують слова Дмитра Кулеби, сказані, щоправда, не щодо саме цієї ситуації, але також про Саакашвілі – приватна особа виступає, а країна відгрібає. Та зараз позиція дещо змінилася, і Кулеба заявив: МЗС захищатиме Саакашвілі як громадянина України. Для цього до нас навіть викликали грузинського посла. Усе як хотів Міхо. Попри все, Україна вдруге виявилася втягнутою у виборчий процес іншої країни. І нам треба відвести від себе удар. Та так, щоб зберегти репутацію і дружні стосунки з Грузією.

Хоча наразі нічого не вказує, що ситуація з Саакашвілі вплине на відносини Україна – Грузія, переконані наші експерти. Україна надає посильну правову допомогу. Грузія - не чинить цьому перепон. Бо ж до скорочення терміну ув’язнення політика це не призведе. Єдиний спірний момент, який міг виникнути, стосується можливої екстрадиції. Але і тут все просто. Прем’єр Іраклі Гарібашвілі заявив: Саакашвілі зможе повернутися в Україну лише після того, як відбуде покарання у в’язниці. І сподіватися на екстрадицію Міхо не варто. А взагалі мені видається, що до такого ходу Саакашвілі Україна не була готовою. Хоча дивуватися політичному цирку Міхеїла не варто. Бо ж пам’ятаєте, він незаконно вже проривав кордон. Нашої держави.  

ПРИЧИНА ПОВЕРНЕННЯ

Виникає запитання: чому Саакашвілі взагалі повернувся до Грузії? Сам Міхеїл каже, що прибув напередодні муніципальних виборів, які відбулися 2 жовтня, бо не міг стояти осторонь такого важливого для грузинів моменту. І хоча він заздалегідь заявляв, що збирається повернутися на батьківщину, та влади обох країн таку заяву розцінили як піар. І, як бачимо, піар вдався. Бо ж суперечки про те, де насправді перебуває Саакашвілі, затьмарили тему голосування. Попри те, що 8 років його у країні не було, він залишається вагомим лідером у грузинській політиці. У нього є чимало прихильників, яких на цих виборах Міхо намагався мобілізувати.

І не просто так. На наш запит незалежний експерт Олександр Хмелевський відповів: ці вибори мали важливе значення, оскільки за домовленістю між владою та опозицією за посередництва ЄС, в разі якщо на місцевих виборах чинна влада набрала б менш як 43% голосів, то вона мала погодитися на перевибори до Парламенту. Щоправда, правляча партія "Грузинська мрія", яка спершу підписала цю угоду, потім з неї вийшла. Тож призначення дострокових парламентських виборів на підставі голосування 2 жовтня виключили.

Незважаючи на це все, "Грузинська мрія" все одно набрала на виборах 46,5%, а опозиційна партія Саакашвілі "Єдиний національний рух" - лише 30,7%. Очевидно приїзд експрезидента мав би згуртувати прихильників його політсили. Проте цього не сталося. Більше того, на думку деяких політологів, його повернення в епіцентр політичного процесу в Грузії навпаки завадив опозиції залучити тих, кому не подобаються ні нинішня, ні попередня влада країни. Щодо офіційної позиції Грузії, то прем'єр Іраклій Гарібашвілі заявив, що експрезидент Міхеїл Саакашвілі готував провокації та навіть "ліквідацію декількох опозиційних лідерів".

Саакашвілі планував 3 жовтня зібрати в Тбілісі до 10 тисяч своїх прихильників для протесту нібито сфальсифікованих владою місцевих виборів і в цей час несподівано з’явитися в натовпі. Після того, як поліції довелося б його затримувати, за однією з версій передбачалася ліквідація декількох опозиційних лідерів, щоб покласти відповідальність за це на чинну владу з усіма наслідками для Грузії, - наголосив Іраклій Гарібашвілі.

Тим не менш, зараз в Грузії відбуваються акції протесту, учасники яких вимагають звільнити Саакашвілі. Проте, їх масштаб поки що не дає підстави сподіватися, що влада піде на звільнення Саакашвілі чи перевибори.

ПОЛІТИЧНИЙ ЦИРК 

Після проведених у Грузії 2 листопада 2003 року парламентських виборів опозиційні політичні партії заявили про власну перемогу. Відмова влади визнати її привела до масових протестів і акцій непокори. Щоб наголосити, що акція протесту мирна, грузини дарували військовим і поліцейським квіти. Це було символ того, що люди хотіли мирної передачі влади, а не силової. Революція троянд. Так згодом назвали масові заходи, які через три тижні завершилися відставкою президента Едуарда Шеварнадзе.

Він покинув Грузію, після чого у 2004-му до влади прийшов Міхаіл Саакашвілі. Він без перебільшень став найпопулярнішим президентом Грузії – на перевиборах здобув майже 97% голосів. Це була сенсація. Політик боровся проти корупції, впроваджував чимало реформ, розвивав інфраструктуру Грузії. Як прибічників, так і противників його політичного курсу було чимало. Тож через кілька років відбулася чергова акція протесту – тепер уже проти Саакашвілі. Як наслідок – він подав у відставку. Але у 2008 році його знову обирають президентом. Однак через 4 роки, коли партія Саакашвілі програла на виборах, він залишив Грузію, побоюючись переслідування з боку опозиції. І у 2013-му Міхо прибув до України, підтримати Революцію Гідності.

Опісля Міхо отримав з рук Порошенка українське громадянство, потім став позаштатним радником президента, а згодом – очільником Одещини. Пройшло кілька років, він почав сваритися з керівництвом країни. Спочатку воював з прем'єром Яценюком, потім керівником МВС Арсеном Аваковим. Врешті-решт дійшов розбрату і з президентом Порошенком. Після чого - гучна відставка Саакашвілі. Всю владну верхівку Міхеїл звинувачував у корупції. Політика позбавили українського громадянства і він подався за кордон.

Але згодом вирішив повернутися до України. Незаконно. Зі штурмом польсько-українського кордону. Після чого він збирає мітинги і закликами повалити українську владу. Була в його історії і погроза стрибнути з даху під час чергового затримання, яка закінчилася домашнім арештом, а опісля трішки  розбірок і депортація до Польщі. А потім прийшов до влади Зеленський – до Києва знову повернувся Саакашвілі. Йому вдруге надають українське громадянство. Він знову стає частиною владної команди, очолює  Виконавчий комітет реформ при Зеленському. Як наслідок, через призначення Саакашвілі Грузія відкликає свого посла.

Додамо, що друге пришестя Міхеїла в українську владу пов'язували з давнім знайомим Саакашвілі головою Офісу Президента Андрієм Єрмаком.