В Україні за час війни вже народилося понад 4 тисячі дітей (відео)

Народжувати у пологовому, у свого лікаря, повернутися додому зі здоровим малюком, обійняти рідних і насолоджуватися щасливими моментами батьківства. Такі плани були чи не у всіх майбутніх матусь, які вже ось-ось мали народити. Та війна внесла свої корективи. В результаті невизначеність що робити, куди їхати, як рятувати себе та своє маля.

В такому становищі опинилася киянка Наталія, яка стала мамою ще одного синочка Макара. Він дуже хотів чимшвидше з’явитися на світ, а тому народився у кареті швидкої допомоги, коли та вже їхала в пологовий.

Народився він 23 лютого о 22:10 і війна почалася о 5 ранку в Києві. Перший вибух ми почули о 5 ранку. Задзвеніли вікна в пологовому і ми зрозуміли, що щось не так, але на той момент ще насправді ніхто не усвідомлював чи це якась просто така своєрідна тривога, чи це реально якісь вже небезпечні речі відбуваються, — Наталія, мати.

Упродовж 5-ти днів вона перебувала зі своєю дитиною у бомбосховищі, там же її і охрестила.

Хрестили там, ми передзвонили до отця і він сказав що за таких обставин це варто зробити там. Сказав як і ми це зробили. Ми дуже хотіли, бо я співаю в соборі в нашому в Києві і мені дуже хотілося, щоб це було в соборі і ми це зробимо, ми запросимо наших бабусів, наших хресних і це буде гарне свято для всієї родини і ніхто не сподівався що так станеться, — бідкається Наталія, мати.

Зараз Наталія з Макарчиком у Львові і перебувають під спостереженням медиків дитячої лікарні Першого територіального медичного об’єднання.

Ми оглянули дитинку. Стан дитинки був середньої важкості. Виміряли білірубін, бо в дитинки була жовтяниця, тобто не проводилася фототерапія чи він не наріс більший і відразу звичайно запропонували мамі госпіталізацію, — розповіла Лариса Григоренко, лікарка-неонатолог 1-го ТМО Львова.

Ще вагітною до Львова приїхала і Євгенія. Довга дорога для жінки далася в знаки, через що її дитинка народилася дещо раніше ніж планувалося.

Вона родилась на 36 тижні. Й скоріше за все саме поїздка, сильна нагрузка на спину у сидячому положенні на такому терміні, і дало такий результат. Можливо, ще щось нервове було, тому що не було ніяких прогнозів стосовно передчасних пологів, — каже Євгенія, мати.

Рішення їхати сюди далося родині важко, адже ніхто не хотів покидати свою домівку, окрім того, для Євгенії така дорога була дуже важкою, та всі розуміли, що і для дитини, і для мами тут буде безпечніше.

Взяли тільки саме необхідне на декілька днів, а то що народимо тут, не в нашому місті, не там де все для дитини. Батьки старалися найкраще. Вже купили, приготували, щось замовили, щось зібрали, щось не встигли ще зібрати і такі умови, — зазначила Олена, бабуся Макара.

Через те, що дитинка народилася передчасно, ще деякий час вона перебуватиме у дитячій лікарні.

Мама була дуже схвильована, мамочка постійно переживає, постійно хвилюється що буде далі, як буде зростати її дитинка, але перебуваючи от вже третій день в нас, пропрацювавши з психологом, проговоривши дуже багато зі всіма нами, отримавши чуйне, гарне ставлення до себе, мама розуміє, що все буде добре і я так і сподіваюся, що Бог добрий і все буде добре, — розповіла Лариса Григоренко.

Головне зараз те, що дитинка тепер перебуває в безпеці та отримує лікування. Та на душі у бабусі Макарчика та мати все ще неспокійно, адже в Херсоні та Києві залишились їхні друзі та рідні.

Мама моя вона 4 дні 73 роки в підвалі 4 дні, в сирому підвалі ну без хліба, так, дуже прикро, що так усе. Я взагалі не розумію, що це все правда. Це якийсь жах, це якийсь страшний сон. Хіба це може буть в 21 сторіччі оце таке. Хлопці тримайтеся. Я щиро дякую за те що ви в нас є і ви дійсно якісь ну особливі і не здаєтеся. Навіть бачите я задихаюся від емоцій, не можу вимовити все, що гадаю, — бідкається Олена, мама Євгенії, бабуся Макара.

Саме завдяки нашим захисникам та захисницям, Львів і досі залишається безпечним місцем. Додамо, що в Україні за час війни вже народилося понад 4 тисячі дітей.